Святкування 25-ої річниці від дня смерті владики Якова Тимчука в м.Чорткові розпочалося заупокійною Святою Літургією в  катедральному соборі Верховних апостолів Петра і Павла 20 грудня 2013р.Б.

Святу Літургію очолив ієромонах о.Никодим Гуралюк ЧСВВ у співслужінні отців Бучацької єпархії. У промові до вірних генеральний вікарій о.В.Заболотний наголосив,що саме завдяки владиці Якову і таким мужнім ісповідникам віри ми сьогодні маємо греко-католицьку церкву. «Вони не мали величавих   храмів, засобів комунікації, але вони мали силу свідчити живого Христа. Владика Яків поклав своє життя  у служінні на вівтар Божий, він був непоказовий, але такий важливий, що залишив нам надію. Також сьогодні споминаємо сестру служебницю Соломію Білу ЗССНДМ,яка в свій час багато допомагала владиці»,-зауважив о.Володимир.

Після обіду о 15 00 год.в РБК ім. К.Рубчакової відбулася зустріч тих, хто безпосередньо знав ісповідника віри владику Якова Тимчука. Ця зустріч стала в Бучацькій єпархії початком святкування 25- річчя легалізації УГКЦ.

Вірні греко-католицьких громад Бучацької єпархії поділилися милими спогадами про свідка віри, запаливши великий вогонь любові до своєї Церкви і народу на конкретних прикладах життя вл. Якова.

Він ходив в простій скромній одежі, але це був діамант, якому не перешкоджала скромна одіж,він у ній ще більше сіяв. Це світило віри. Він уприсутнював самого Ісуса Христа.

Обізнаний у кожній сфері, цікавий співрозмовник, великий педагог і психолог, уважний до дітей, яких любив і заохочував вірити  в Ісуса…

Напевно, в ті роки підпілля не було ні однієї родини, де б владика Яків не був у хаті, не   поцікавився    життям   родини, не послужив, як духівник. Яким потрібно було бути віруючим, щоб,  навіть, працівник тюрми не побоявся і після арешту відпустив, бо саме йому владика хрестив діти»,- згадували очевидці.

«Як я люблю цих людей, я хотів би  тут, серед них,  померти»,-говорив владика Яків в останні дні життя. І так сталося  владика помер 20 грудня 1989   р.Б., а пам'ять про нього назавжди залишиться в серцях тих, кого він духовно зроджував у важкі роки лихоліть.