Конкурс «Пісня серця -2013»,  присвячений Року віри під гаслом: «Віра, якою я  живу»  відбувся в Бучацькій єпархії 18 травня 2013р.Б. Відкрив його лауреат та переможець  Всеукраїнського конкурсу «Пісня серця»  Дмитрик Майданик авторською піснею, що так і називається «Пісня серця», яку  написали для нього його батьки відразу після перемоги сина у цьому конкурсі.

Не тільки учасники, а й духовні наставники та музичні керівники, старалися відповісти своїми творчими здібностями і талантами на вимоги християнського конкурсу. Підготовка до конкурсу спонукала дітей додатково займатися, а разом з тим прославляти Творця, тобто, ще до конкурсу «жити вірою».

Журі, членами якого були Овод Йосипа Йосипівна –директор Чортківського   комунального  будинку культури ім.К. Рубчакової, заслужений   працівник культури України, Яблонь Тетяна Василівна –заступник керуючого-начальник начальник відділу з гуманітарних питань виконавчого апарату Чортківської районної ради,  Андріїшин Ігор Тадейовч   -    викладач-методист Чортківського педагогічного училища ім.О.Барвінського, голова предметно-циклової комісії  викладачів основного  і додаткового музичного інструменту  фортепіано, та канцлер Бучацької єпархії - о.О.Ольховецький   теж  попрацювали  на славу Божу, визначивши достойних переможців.

У молодшій категорії  1-ше місця  отримала Ангеліна Грицай, у середній- Роман Сасанчин і у старшій – Роман Сендзюк. За умовами конкурсу для участі  на патріаршому   рівні   їдуть також переможці 2 і 3 місць кожної категорії.

Як висловились батьки та наставники дітей: «Це був не просто конкурс, у якому талановиті діти могли показати свої здібності, водночас став зустріччю обдарованих Богом дітей, які з вдячності співають хвалу своєму Творцеві».

А ще це незабутній концерт, який набирає кожного року кращого рівня та глибоко-духовного змісту, а не боротьба за перші місця. Це нагода і для  дітей, і для батьків, і для наставників всієї єпархії зустрітися ,поспілкуватися і дати можливість собі і дітям ступити на нову сходинку  творчості і віри  в Господа.

Це справді так, бо і під час перерви,  і під час солодкого столу можна було зауважити, як діти і батьки жваво спілкувалися між собою. А  півгодинну перерву, за час якої журі визначало  місця,  самі діти перетворили на пісенний вернісаж,  даруючи присутнім чудові пісні.