• Чи можна не носити вінчальних обручок?

Вінчальні обручки (персні) є символом поєднання двох людей у Таїнстві Подружжя, тому їх слід носити. В народі побутують різні заборонні вірування, пов’язані із шлюбними обручками. Ці забобони потрібно відкидати, бо вони суперечать християнській вірі.

• Чи можна дарувати шлюбні обручки своїм дітям?

Шлюбні обручки можна дарувати (якщо ви з певних об’єктивних причин її не носите) або залишити у спадок своїм дітям.

• Якщо хтось загубив обручку, чи це є якоюсь недоброю ознакою? Чи можна купити собі нову?

Часто у народі кажуть, що коли людина губить обручку, то це недобрий знак. Таке переконання забобонне, тому на нього не варто зважати. Якщо загубили обручку, купіть собі нову і попросіть священика, щоб її освятив.

• Чи можна міняти вінчальні персні?

Якщо ваш вінчальний перстень став непридатним для вжитку (замалий або завеликий, зламався тощо), можете замінити його на новий, який потрібно освятити в церкві. Без поважних причин не варто міняти вінчальні персні.

• Що таке введення в церкву вперше одруженої?

Цей обряд пов'язаний із новим суспільним статусом жінки, який вона отримала внаслідок одруження. Перехід з дівочого стану до стану одруженої жінки символізує покривання голови новоодруженої хустиною, яке, з відповідною молитвою, чинить священик. У молитвах цього чину Церква просить Божого благословення для жінки, яку чекають нові обов’язки, пов’язані з творенням власної родини й з народженням та вихованням дітей. Цей обряд звершують лише над вперше одруженою жінкою, бо він, як було сказано, пов'язаний із виходом із стану дівоцтва. Звершують цей обряд уже після довершення подружжя в найближчу неділю по шлюбі, а не одразу після вінчання, бо інакше він не відповідатиме своєму призначенню.

• Для чого буває благословення подружжя в день ювілею?

У деяких парафіях існує звичай благословити подружжя, які прожили разом 25 або 50 літ. Для такого благословення чоловік із жінкою, попередньо висповідавшись, приходять до храму, де над ними звершують відповідний обряд, у молитвах якого складається подяка Богові за даровані літа спільного життя і всі отримані добродійства. Церква спільно з цим подружжям благає і подальшого Божого благословення на «… довге життя, радість у дітях, успіх у житті і вірі…». Цей обряд у жодному разі не можна вважати повторним уділенням шлюбу (див. Кунцлер М., Літургія Церкви, Львів 2001, с. 420).

о. Мирослав Думич, доктор літургійного богослов’я