Хрещення та Миропомазання в перші віки

Білі шати. Після прийняття Святих Таїнств Хрещення та Миропомазання охрещених одягали в білі шати. Білий одяг означав, що вони скинули з себе стару людину з її ділами і одягнулися в нову, Ісуса Христа. «Ви скинули з себе старий одяг, - каже Кирило Єрусалимський, - прийнявши Святого Духа, тобто Миропомазання, ви наділи на себе білий одяг, тож треба вам завжди ходити в білому одязі».

У білих шатах неофіти ходили вісім днів. Катехумени, що охрестилися у Велику суботу, носили білий одяг аж до Томиної неділі.

Запалені свічки. До церемонії білих шат належало також носити палаючі свічки. Цей звичай був загальний у цілій Церкві. Св. Григорій Богослов (†390) говорить, що звичай носити запалені свічки належав до обрядів після Хрещення. Світло свічок було символом просвічення охрещених.

Поцілунок миру. Новохрещеним всі присутні складали побажання через поцілунок миру. Св. Іван Золотоустий пояснює, що цей звичай мав таку назву тому, що через Святе Таїнство Хрещення катехумени об’єдналися з Богом і одержали Його мир і приязнь.

Мед і молоко. Це був звичай давати неофітам спробувати меду й молока, що було символом нового народження та того, що катехумени вже, як діти, вписані до Божої родини. Про цей звичай згадує св. Климент Олександрійський: «Після того як ми прийняли Святе Таїнство Причастя, - каже він, - відразу нам давали молоко. І як тільки ми відродилися, то нам звістили надію на відпочинок у горішнім Єрусалимі, про який написано, що він пливе молоком і медом, а ця матеріальна їда є для нас символом святої поживи».

Традиції сьогодення. Батька, які принесли чи привели дитину до Хрещення і Миропомазання, слід звернути увагу на її одяг. Вони повинні одягнути дитину згідно з порою року, але з урахуванням того, щоб священик міг легко доступитися до тих частин тіла, які він має миропомазувати.

У народі побутує думка, що протягом якогось часу дитину, яку помазали святим миром, не можна купати чи витирати, бо це миро тоді змивається чи стирається з її тіла, а з ним, мовляв, і благодать Божа. Але це хибне розуміння. Святе миро, яким священик помазав тіло християнина, вже виконало свою функцію, тобто воно благословило і наповнило охрещену людину повнотою Святого Духа, всіма благодатями, якими обдаровує нас Бог.

Хресні батьки повинні старатися, щоб миропомазаний зростав у чеснотах, допомагати йому у важкі хвилини життя, а той мусить усвідомлювати, що в подальшому житті йому не треба надто надіятися на себе самого, а натомість слід дослухатися до порад інших. Між хресними, миропомазаним та його батьками існує духовна спорідненість, що є церковною перешкодою укладання шлюбу між ними. Хресні батьки, які беруть участь у Миропомазанні, самі повинні бути миропомазані, старші від миро помазаника і, звичайно, побожні.   

о.  Мирослав Думич , доктор літургійного богослов’я