Ікона передає зміст свята

Іконографічний сюжет ікони представляє одну з найбільших подій з історії спасіння – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Ця подія тотожна Воплоченню Сина Божого, тому тропар празника Благовіщення сповіщає: “початок нашого спасіння і виявлення споконвічної Божої таємниці: Син Божий стає Сином Діви, і Гавриїл благовістить про цю милість…”.

Благовіщення Пресвятої Богородиці – одне з дванадцяти найбільших свят візантійського літургійного року. В основі свята лежить подія, заздалегідь провіщена пророком Ісаєю (Іс. 7, 14), здійснення якої описав євангелист Лука (Лк. 1, 26-38). Йдеться про прихід у світ Другої Особи Триєдиного Бога через добровільну згоду Пресвятої Діви Марії: “Господь Бог обрав Діву Марію з Назарету та через архангела Гавриїла звістив їй, що вона стане матір’ю Сина Божого: «Ось ти зачнеш у лоні, й вродиш сина, й даси йому ім’я Ісус. Він буде великим і Сином Всевишнього назветься» (Лк. 1, 31). Висловивши свою згоду: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1, 38), – Марія дарує себе Богові, а Дух Святий сходить на неї й сила Всевишнього її отінює (пор. Лк. 1, 35)” (Катехизм УГКЦ «Христос-наша Пасха»,184).

Місце ікони на іконостасі

У Церквах східної традиції ікону Благовіщення зображають на центральних дверях іконостасу, які називаються Царськими, Райськими, або Святим. Ікони, розміщенні на іконостасі, представляють невидимий небесний світ Божого Царства, а Царські врата і ще двоє дверей по обидві сторони від них, які називаються дияконськими, символізують зв'язок між небом і землею. Саме на центральних дверях зображають ікону Благовіщення Пресвятої Богородиці та чотирьох євангелистів. Ці ікони, як зазначає Катехизм УГКЦ, вказують, що “блага вість про прихід Месії була скерована насамперед до Марії з Назарету, а її згода прийняти богомотеринство відчинила «ворота раю», раніше зачинені через первородний гріх” (Катехизм УГКЦ “Христос-наша Пасха”, 602).

Зображення Пресвятої Тройці на іконі Благовіщення

Іконографічне зображення сцени благовіщення одночасно являє дію Пресвятої Трійці: архангел Гавриїл сповіщає Марії волю Отця, вгорі ікони зображено небесний півкруг з якого у променях сходить сила Святого Духа (Лк. 1, 35), Який довершує Воплочення Сина Божого в лоні Діви Марії. Цей аспект вдало описано в стихирі на стиховні святкової вечірні: “Ангел слугує чудові, дівиче лоно приймає Сина! Дух Святий до долу посилається, Отець з гори благословить і за спільною ухвалою настає зміна…”.

Місце події

Найчастіше місце події представлено в середині будівлі, що підкреслює червона завіса (велум), яка простягається між верхами будівель, які в оберненій перспективі підкреслюють надприродність і монументальність події. Червона завіса також символізує зв'язок між Старим та Новим Завітами. Будівлі водночас змальовують Небесний Єрусалим, і в такій композиції Марію часто зображають сидячою на троні-вівтарі, а панораму наповнює золота стіна, райський сад і храм-палац, який представляє те, що Пресвята Богородиця стала одухотвореним храмом, палатою в якій замешкав невмістимий Бог-Слово.

З VII ст. відомі зображення сцени благовіщення зовні приміщення. Цей мотив взято із апокрифічних джерел. Згодам така апокрифічна іконографічна традиція було витіснена на користь традиційної.

Зображення архангела Гавриїла

Архангел Гавриїл – небесне єство, послане Богом проголосити “добру новину” Діві Марії, а в ній і через неї всьому людству, про прихід Месії. Він урочисто в динамічній поставі із піднятою рукою, яка благословляє, звернений до Марії, в той час як в іншій руці тримає жезл авторитетного Божого посланця. Ранні зображення архангела на фресках римських катакомб представляли його як римського офіційного вісника і оратора, а вже із V-VIст., архангела Гавриїла зображають з крилами, одне з яких скероване за спину, а друге підняте вгору на знак привітання.

Зображення Богородиці

Сюжет ікони представляє Пресвяту Богородицю з покірно схиленою головою перед Божою волею (Лк. 1, 38), а на її лику передано глибоку задуму і здивування з приводу всього сказаного Гавриїлом щодо її достоїнства стати матір’ю Божого Сина і Відкупителя людського роду. Веретено (прялка) в лівій руці Богородиці вказує на заняття Марії, в той час як права рука виражає покірне прийняття волі Божої.

Важливою глибоко-богословською деталлю ікони є червона нитка в руках Богоматері. Колір нитки є символом божественності. Нею Діва Марія перевтілює в образ те, що почула, і тому тче образ, а саме тіло, Бога Слово. Богородиця зодягнута в одіж синього і червоного кольору, де синій вказує на людськість Марії, що вона є створінням, а червоний плащ символізує божественність, в яку зодягнулась Богородиця, ставши місцем поселення Господа, який своєю чергою, як це алегорично представлено на іконі, цією ж червоною ниткою  виткав і зодягнув Богоматір у божественну святість.

 В цей величний празник Баговіщення, стоячи перед його іконою, радісно закличмо: “Архангельський глас співаєм Тобі, Чистая: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.

Підготував о.д-р Мирослав Думич