Празник Успіння Пресвятої Богородиці  - один із дванадцяти найбільших літургічних празників у церковному році. Цікаво те, що церковний рік починається і завершується саме Богородичними святами: Різдва та Успіння Пресвятої Богородиці.

З першого погляду виглядає, що празник Успіння – це сумна подія, але вже сама назва говорить про протилежне. Не можемо ми одночасно сумувати і радіти. Тому Успіння ми святкуємо, - радіємо з того, що Марія не померла, а «уснула» і була в Небо взята. В Успінні Богородиці бачимо те, що має статися з кожним християнином. Так, як Господь переміг саму смерть своїм Воскресінням, так Успіння Марії – це перемога смерті в першій учасниці Його Церкви.

В особливіший  спосіб празник Богородиці  відзначали у Катедральному Соборі  Верховних апп. Петра і Павла у Чорткові. У п’ятницю ввечері в часі Великої Вечірні з Литією була винесена Плащаниця Богородиці для почитання. До півночі приходили вірні  щоб поклонитися їй.

У суботу – день празника – в часі Утрені, згідно з літургічними приписами, було додано моління, в якому оплакується смерть Марії. Перед тим, як розпочати Літургію ієреї перенесли Плащаницю до Святилища, що і символізує внебовзяття. Ці обрядові моменти дали змогу вірним повніше пережити це таїнство благодатної дії люблячого Бога.  

Свято Внебовзяття є для нас всіх закликом більше довіряти Богові, а також запрошенням наслідувати Пресвяту Богородицю до тієї міри, як вона сама сказала: «Я – слугиня Господня, Я є вся для Бога». Споглядаймо на ікону Успіння Пресвятої Богородиці, скріпімо нашу віру і радіймо, бо Бог перемагає завжди.

Христина Панасюк