«Сину, відпускаються тобі твої гріхи»
(Мк. 2, 5).

Дорогі у Христі! Сьогодні, в другу неділю Великого посту, розгортає перед нами знайому сторінку Євангелія – про зцілення розслабленого. Розслаблений – це людина, яка паралізована, яка лежить як небіжчик. Її несуть до Господа.

Спаситель, побачивши віру хворого і віру тих, які його принесли, промовив до розслабленого: «Сину, відпускаються тобі гріхи твої» (Мк. 2, 5). Цими словами Господь дає зрозуміти, що гріхи є часто причиною і тілесних хвороб.

Для того, щоб зрозуміти, які згубні наслідки має гріх, потрібно знати, а що таке гріх?

Адам і Єва, піддавшись омані, відкинули Божу волю, а тому втратили дар свободи. Тому відмову в послухові Богові християнська традиція називає гріхом. Согрішивши, людина потрапила в неприродній для неї стан – віддаленість від Бога та відчуження від ближніх.

Внаслідок гріхопадіння у світ входить зло, яке Бог допускає задля покаяння і навернення людини: «Звідси походять недуги в містах і країнах, посухи, неврожай, винищення міст, землетруси, повені, розгроми міст» (Василій Великий, Гомілія про те, що Бог не є творцем зла, 5).

Гріх – це перш за все стан особи, який виявляється у вчинках, а гріховний вчинок – це свідоме й добровільне порушення Божої заповіді. Порушення ж навіть одної Божої заповіді означає порушення всього Божого Закону. Як одна хвороба може спричинити іншу, так і один гріх веде до іншого. Святий Іван Дамаскин наголошує на вісьмох лихих помислах, які породжують гріхи: обжерливість, розпуста, грошолюбство, смуток, гнів, нудьга (церковнослов’янською «униніє»), марнославство, гордість . Їх називаємо головними гріхами, оскільки вони є корінням усіх інших гріховних учинків.

У дні Великого посту в кожного з нас є можливість звернутися з вірою й покаянням до нашого великомилостивого і всемогутнього Спасителя, щоб Він і нас, розслаблених гріхами, простив і уздоровив. «Хто ховає свої провини, той не матиме успіху, а хто зізнається і покидає їх, той буде помилуваний» (Притч. 2, 13), - навчає нас Святе Письмо. Тому «якщо ти згрішив, не додавай більше гріхів, а за колишні молися. Тікай від гріха, бо коли підійдеш до нього, він ужалить тебе. Зуби його – зуби лева, який умертвляє душі людей» (Сирах 21, 1-3).

Святий Тома Аквінський говорив: «Ніколи не можу зрозуміти, як людина може спокійно йти спати на спочинок, маючи на сумлінні важкий гріх». Люди бояться хвороби, нещастя, смерті, але найменше бояться гріха.

Тому у другу неділю Великого посту добре загляньмо у свою душу, можливо, що у ній мешкає гріх. Ми стали його слугами і невільниками. Але настав час перемінити наше життя, бо час посту – це час безконечного Божого милосердя. Використаймо цей святий і важливий час для обнови нашої душі. Допоможи нам Боже, скористатися з тієї благодаті, яку посилає для нас добрий Господь! Щоб почути ласкаві слова: «Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому».

Два чоловіки ідуть на сповідь. Перший вчинив один важкий гріх, і він іде та смиренно думає, як же йому сповідатися. А другий іде й міркує: от у першого гріх більший, а я навіщо іду – бо ж грішу тільки дрібно і навіть сказати не маю що. Приходять вони до священика, той подивився на них, і звелів тому, хто вчинив один великий гріх, принести один великий камінь. А другому звелів принести сто дрібних. І коли вони принесли каміння, священик їм каже: «А тепер покладіть це каміння на те саме місце, де його взяли». І виявилося, що сто малих каменів повернути на те саме місце набагато важче, ніж одного великого.
Не буває дрібних, незначних гріхів. Гріх за своєю суттю – завжди порушення ладу.