«Блаженний, хто їстиме хліб
у Царстві Божому»
(Лк. 14, 15).

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Сьогоднішнє Євангеліє подає нам притчу про велику вечерю, яку справив добрий господар. Про яку «вечерю» тут йде мова? Кого треба тут розуміти під «господарем», хто запрошені? «Господар», дорогі мої, - Бог, запрошені – всі ми.

Гостина віддавна у людей служить не тільки для того, аби добре поїсти. Це є спосіб спілкування господарів і запрошених, де люди розмовляють, обмінюються думками, поглядами, отримують поживу як матеріальну, так і духовну. В добрій поважній гостині нічого злого чи негативного немає. Так сам Ісус Христос бував на різних гостинах, і не тільки в своїх рідних чи близьких. Він є на весіллі в Кані Галилейській, гостює у домі Марти і Марії. Ми бачимо Його навіть у грішників: у домі митаря Закхея та митаря Леві-Матея.

Притча Христа досить проста. Один чоловік приготував трапезу і послав слугу покликати запрошених друзів. Тим чоловіком-господарем є Господь Бог, який кличе кожну людину, яка будучи його творінням, є його дитиною, до свого Дому в Божім Царстві.

Слуга покликав першого, але той відмовився. Він сказав, що купив поле і йому потрібно піти і його оглянути. Він поставив власні справи вище від Божого запрошення. Він був багачем, мав багато землі, але саме земля закрила йому дальший горизонт, бо поза своєю землею він уже не бачив нічого, поза земним він не бачив і не хотів бачити духовного.

Другий запрошений відмовився також. Каже слузі, що купив п’ять пар волів і дуже хоче їх в день гостини випробувати. Воли також були знаком досить великого багатства. П’ять пар волів у той час обробляли від 100 до 200 гектарів орної землі. Хто мав багато пар волів, той був багачем, мав де їх застосувати, маючи велике господарство.

Третій же коротко й рішуче відповів: «Я одружився, тому не можу прийти». Один із дивних і милосердних законів Старого Завіту тлумачив: «Коли чоловік узяв щойно жінку, не годиться йому йти на війну, ані не можна накладати на нього якогось громадського відробітку; вільний від усього він зостанеться цілий рік у себе вдома, щоб веселитися з жінкою, що її взяв» (Втор. 24, 5).

Без сумніву, можемо стверджувати, що, відмовляючись від запрошення, цей чоловік подумки покликався на цей закон. Дуже прикро, коли добрі справи витісняють Божі заклики. Дім і родина дуже милі людському серцю, але коли людина використовує їх лише для власного егоїзму, вона відкидає Боже запрошення до щасливої вічності. Христос засуджує і таке відношення, коли почуття, пристрасті, забаганки людини беруть верх над обов’язком прийняття участі у цій Божій трапезі.

Що робить господар, коли почув відмовки всіх тих запрошених? Він наказує привести всіх зустрічних: з вулиць, площ і роздоріж. Серед них були і сліпі, і криві, і кульгаві, і каліки – це погани, які на відміну від юдеїв, прийняли Добру Новину й стали учасниками Божої трапези.

Дуже часто в житті Господь закликає нас до Себе. Іноді, як у сьогоднішньому євангельському читанні, просто кличе нас на святкову трапезу. Ось ми сьогодні зібралися з вами у Божому храмі. Навіщо? Що ми тут робимо? А це якраз ми і відгукнулися на Божий поклик Прийшли на святкову гостину, адже Божественна Літургія – це і є Божа трапеза.

Церква гаряче запрошує вірних до участі в Євхаристійній Літургії в неділю та дні приписаних празників. У недільних дзвонах, що кличуть до храму, чуємо голос Христа, який кожному дає нагоду причаститися Його спасенного діяння. Той голос дзвонів, за гарним висловом праведного митрополита Андрея, «означає голос Божої ласки, що людей до Бога кличе. До дверей кожної хати застукає цей голос, стукає до кожного серця, кличучи: «Підімо вже до церкви!» . Ті з-поміж християн, хто свідомо нехтує цим запрошенням, чинять тяжкий гріх.

Недільна Євхаристія (Божественна Літургія) обґрунтовує й утверджує всю християнську практику. Тому вірні зобов’язані брати участь у Євхаристії-трапезі в установлені дні, хіба що виправдані важливою причиною (наприклад хвороба, догляд хворих чи немовлят).

Святі Отці наголошували на необхідності причащатися на Літургії: «Скажи мені, якщо хтось, запрошений на бенкет, умив би собі руки й сів до столу, і, хоч усе приготоване, не брав би в ньому участі, то чи не образив би того, хто його запросив? Чи не краще, щоб він взагалі не приходив?».

Отже, завжди пам’ятаймо – якщо кличе нас Господь – стараймося про своє спасіння, а все інше нам додасться. Не забуваймо про «Божу трапезу», відвідуймо храм Божий і любімо Святу Літургію.

Один протестант під час прогулянки зайшов зі своєю донечкою до католицького храму. Проте замість того, щоб милуватися творами церковного мистецтва, дівчинка зацікавилася червоною лампадкою, що палала біля кивоту.

-Татку, для чого тут ця лампадка? – спитала вона.

-Католики вважають, що всередині цієї скриньки перебуває Ісус у вигляді освяченого хліба. Лампадка нагадує всім про Його присутність, - щиро відповів батько.

За якийсь час батько з донькою пішли до свого храму на недільне богослужіння. Дівчинка розглядалася довкола, потім потягла батька за рукав.

-Татку, а чому тут немає червоної лампадки?

-Бо для нас, протестантів, тут немає Ісуса, дитинко.

Дівчинка замружила очі, а потім, беручи тата за руку, вимовила:

-Татусю, ходімо до церковці, де є Ісус.

Один чоловік так казав своїй жінці: «Піди, жінко, до церкви та помолися за нас обох». А перед друзями хвалився: «Я не мушу ходити до церкви щонеділі, бо моя жінка робить це за нас обох».

Якось йому приснився сон: стоїть він разом із жінкою перед райською брамою і чекає, щоб їм відчинили і впустили їх усередину.

Нарешті брама повільно відчинилася і чоловік почув голос, звернений до жінки: «Можеш увійти за вас обох!» Жінка увійшла, а брама за нею одразу ж зачинилася.

Чоловікові стало так погано, що він аж прокинувся… Дружина не могла надивуватися, коли наступної неділі збираючись до церкви на Службу Божу, вона побачила, що чоловік уже чекає на неї: «Сьогодні я піду до церкви разом з тобою».