«Святими ви мусите бути,
бо я – святий,
Господь, Бог ваш»
(Левіт 19, 2).

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! У першу неділю після Зіслання Святого Духа свята Церква у нашому рідному обряді вшановує пам'ять Всіх Святих, у всьому світі відомих і невідомих своїми християнськими подвигами. Свята Церква віддає особливу почесть тим, які співпрацюючи з Божою благодаттю тут на землі, успадкували у вічності безконечну радість та вінок нев’янучої слави.

Вже у Старому Завіті Бог через пророків закликав людей до святості: «Тож будете мені святими, бо святий я, Господь, що відрізнив вас від народів, щоб ви були моїми» (Вих. 20, 26). У Новому Завіті Ісус Христос вказує на те, якої досконалості має досягнути людина: «Будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт. 5, 48).

Що таке святість? У різні часи святість розуміли по-різному. І тепер не в усіх є правильне уявлення про святість. Одні розуміють, що святість полягає у довгих молитвах; інші думають, що в строгих постах; а ще інші – в особливих чеснотах і т. д. Однак святість полягає у праведній відповіді на Боже покликання і чеснотах, у сумлінному житті згідно зі своїм покликанням, у цілковитому стремлінні виконати волю Бога.

Святість, або іншим словом, досконалість, - це найвища прикмета, яку можемо до когось примінити.

Святість у відношенні до Бога – це сума всіх Божих прикмет, між якими є повна гармонія. У ній вміщається Божа Доброта й Божа Справедливість, Божий Маєстат, Божа Премудрість, Божа Всемогучість і так далі. «Свят, свят, свят Господь Саваот, повне небо і земля слави Твоєї». Ці слова, взяті зі Святого Письма (Іс. 6, 3), співаємо на кожній Святій Літургії перед освяченням Дарів, і ними величаємо Божу святість.

Святість у відношенні до нас, людей, - це мета, до якої прямуємо. Кожна людина є покликана бути святою. Отже, наша ціль – освячувати себе. Очевидно, є різні ступені святості, подібно, як у спортивних змаганнях кожен спортсмен має свої спортивні досягнення. Повноту святості має тільки один Бог.

Щоб допомогти нам осягнути святість, Церква подає нам, як приклад для наслідування, багато різних блаженних і святих. Їх імена є записані в церковному календарі на кожен день літургійного року, а про їхнє життя можемо прочитати в різних виданнях книги «Життя святих».

Між ними є певна відмінність. Одних ми називаємо блаженними, а інших – святими. Одні і другі, живучи на землі, відзначалися чеснотами в героїчний спосіб, а тепер вони перебувають в Небі. Різниця між ними полягає у тому, що проголошуючи когось блаженним, Церква доручає почитати цю особу лише в певній місцевості, переважно там, де вона жила. Таке проголошення називається беатифікацією. Після виконання певних умов, Церква проголошує блаженну особу святою та доручає її почитати в цілій Церкві. Таке проголошення називається канонізацією.

Святі – це не тільки ті, що у святості відійшли від нас і живуть тепер у вічній славі Бога, а й ті, що живуть ще на землі в тісній злуці з Богом. Співпрацюють з Божою ласкою, йдуть слухняно з любов’ю дорогою, якою веде їх Боже Провидіння, підкоряючись в усьому Божій волі й виконуючи Божі заповіді. Усі, в кому живе Святий Дух, є святими. При хрещенні і миропомазанні всі християни отримали Святого Духа – стали храмом Святого Духа. «Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони – сини Божі… Сам цей Дух свідчить разом з нашим духом, що ми – діти Божі» (Рим. 8, 14; 16), - навчає нас апостол Павло.

Усі ми – діти Божі, а значить – святі. Тож будьмо ними! Свідчімо про нашу святість своїм внутрішнім життям з Богом, любов’ю до Бога, ближнього і до всього створеного. Не робімо нікому кривди. Творімо діла милосердя, піддаймося впливові Святого Духа, а Він поведе нас дорогою до вершини призначеної нам святості і до життя у Царстві Божому вже тут, на землі.

Святий – це не той, хто ніколи не забруднює своїх рук і обличчя, а той, хто постійно їх змиває та очищає (Томіслав Іванчіч, Відвага бути недосконалим).

Бути святим означає не провести все своє життя у церкві, а кожен свій день проживати з Любов’ю до Бога і до ближнього (Шарль Делез, А якщо Бог все-таки існує?).

Троє пустельників мали звичай кожного року відвідувати святого Антонія. Двоє з них завжди ставили питання стосовно своїх думок і спасіння душі.

Минуло багато часу. Якось святий Антоній сказав третьому пустельникові:

- Ти приходиш сюди вже багато років, але ніколи мене ні про що не питаєш!
Пустельник йому відповів:
- Мені достатньо бачити тебе, отче! (Піно Пелегріно, 300 оповідок для душі).
Американський філософ Ральф В. Емерсон дуже влучно сказав: «Те, ким ти є, промовляє сильніше, ніж те, що ти говориш!».
Прислів’я додає: «Слова – гномики, а приклад - гігант». Власне цим кредом у своєму житті користувалися святі люди, пам'ять яких ми сьогодні вшановуємо.