Туринська плащаниця — це льняне полотно прямокутної форми розміром 4,41 х 1,13 м. На полотні зберігається відбиток / зображення померлого чоловіка в наслідок серії тортур, що закінчилися його розп’яттям. За традицією Плащаниця є тим полотном, про яке говорить Євангеліє, що послужило для того, щоб огорнути тіло Ісуса, знятого з хреста, і покласти у труну. Плащаниця представляє історію спасіння людства, яку Бог здійснив через хресну смерть та воскресіння свого Сина. Святе Полотно допомагає розважити та пізнати краще драматичний момент смерті Христа. Папа Іван Павло ІІ назвав Плащаницю «дзеркалом Євангелії».

РОЗПОРЯДОК ДЛЯ ДЕКАНАТІВ ПІД ЧАС ПРОЩІ ДО КОПІЇ ТУРИНСЬКОЇ ПЛАЩАНИЦІ

Під час перебування копії Туринської плащаниці в Соборі Верховних апостолів Петра і Павла деканати Бучацької єпархії  УГКЦ дотримуватимуться такого розпорядку:

7 квітня

Деканат м. Чорткова
Улашківський деканат

8 квітня

Мельниця – Подільський деканат
Борщівський деканат

9 квітня

Заліщицький деканат
Товстенський деканат

10 квітня

Бучацький деканат
Золотопотіцький деканат

11 квітня

Монастирський деканат
Коропецький деканат

12 квітня

Гримайлівський деканат
Гусятинський деканат

13 квітня

Копичинецький деканат
Пробіжнянський деканат

14 квітня

Підгаєцький деканат

Копія Туринської Плащаниці

Євангелисти Матей, Марко та Лука розповідають, як Йосиф Ариматейський, таємний учень Ісуса Христа, зняв тіло Вчителя з хреста, огорнув Його чистим полотном і поклав у гробі, що був  висічений у скалі. Йоан Богослов описує, як вони з Петром увійшли в неділю до гробу і вже не побачили там Розп’ятого, лиш полотнище лежало, в яке було загорнуте тіло Ісуса. Це полотно, яке має назву Плащаниця, дійшло до наших днів і понад  чотириста останніх років зберігається в італійському місті Турин.

  Туринська Плащаниця, довжиною 4 метри 36 сантиметрів, а шириною 1 метр 10 сантиметрів, виткана з чистого льону, жовтого кольору. Вздовж тканини залишилися сліди від підпалень – темні смужки і світлі трикутники. Полотно з’явилося у Франції в 1353 р. у графа Жоффрея де Шарні. Звідки він його взяв – точно невідомо (існує припущення, що плащаниця була привезена з Константинополя). Плащаниця переходила з рук у руки: внучка графа де Шарні віддала її герцогу Савойському, а той, у свою чергу, перевіз реліквію з Шамбері в Турин. Звідти і походить назва – Туринська Плащаниця.

Науковий інтерес до Туринської Плащаниці розгорівся наприкінці  ХІХ  ст. У 1898 р. у Парижі проходила міжнародна виставка релігійного мистецтва. На неї привезли Плащаницю з Турина і представили її як твір древніх християнських художників, який погано зберігся. Плащаницю  вирішили сфотографувати: на темному фоні негативу виявлявся позитивний фотографічний портрет Христа Спасителя.

Перші світлини відкрили таємницю, про яку ніхто не підозрював. З того часу Плащаниця є одним із найбільш цікавих предметів для дослідження таємниць старовини. Пізніше Туринську Плащаницю багато разів фотографували в різноманітних променях спектру, її вивченням займались криміналісти, судово-медичні експерти, лікарі, мистецтвознавці, історики, хіміки, фізики, тощо.

Учені різні за національністю та поглядами зробили висновок, що Туринська Плащаниця нерукотворна і несе на собі ознаки глибокої давнини. Прискіпливі криміналісти не знайшли на Плащаниці нічого, що заперечувало б євангельську розповідь про страждання та воскресіння Христа; її дослідження лише доповнюють та уточнюють розповіді чотирьох євангелистів. Криміналісти і медики звернули увагу на те, що тіло Розп’ятого відділилося від усіх кров’яних згустків не пошкодивши жодної з них. Христос вийшов з Плащаниці так само, як після Воскресіння проходив крізь зачинені двері.

Сьогодні існують копії Туринської Плащаниці, одну з яких передано Архикатедральному Соборові св. Юра у Львові та Святоуспенській Унівській Лаврі.