Унаслідок гріхопадіння прародичів послабилася воля людини та її здатність розпізнавати й обирати добро. У своїх взаєминах із Богом, ближнім й у ставленні до себе самої і довкілля людина стала керуватися не любов’ю та даруванням себе, а самолюбним використанням інших людей задля власної користі. Наслідком гріхопадіння є втрата цілісності людини, що виявляється у фізичних і душевних стражданнях, хворобах і смерті.
16 червня 2016 р. Б у Львові при Патріаршому домі, який знаходиться поряд із Львівською духовною семінарією Святого Духа та Філософсько-богословським факультетом УКУ, відбулася чергова зустріч голів єпархіальних літургійних комісій на чолі з владикою Венедиктом (Алексійчуком), який є головою Патріаршої літургійної комісії УГКЦ. Бучацьку єпархію представляв о. д-р Мирослав Думич – голова літургійної комісії поданої єпархії.
Детальніше: Засідання Патріаршої літургійної комісії і еклезіархів УГКЦ
Перед Святим Причастям слід дотримуватися євхаристійного посту. За давніми церковними приписами це був піст, протягом якого людина не повинна була нічого їсти і пити, і він тривав від півночі до моменту прийняття Святого Причастя. Сьогодні Церква, щоби вірні могли якомога частіше приймати Святу Євхаристію, дозволила дотримуватися євхаристійного посту тільки годину перед святою Літургією. Після Причастя слід утриматися якийсь час від споживання їжі, тим більше – від куріння та пиття алкогольних напоїв.
Детальніше: Що маємо знати про храм і богослужіння? Як маємо приймати Святе Причастя?
Святе Таїнство Євхаристії – це третє з Таїнств християнського втаємничення, в якому новохрещений, що народився у Христі й сповнився Святим Духом, причащається Тіла і Крові Христа на святій євхаристійній Трапезі. До Таїнства Євхаристії приступають протягом усього життя, адже через нього ми постійно зростаємо в благодаті богосинівства, яку прийняли в Хрещенні та Миропомазанні, тому наша Церква й причащає новохрещеного (Див. Конгрегація у справах Східних Церков, Інструкція застосування літургійних приписів Кодексу канонів Східних Церков, 6 січня 1996 р. Б, с. 51).
У молитві над матір’ю у сороковий день після народження дитини приписано дітей чоловічої статі вносити у святилище зі словами: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…». Завершує обряд воцерковлення «поставлення» воцерковленого перед дверима вівтаря. Тепер, коли хрестять майже завжди немовлят, прийнявся звичай класти дитину на долівку перед царськими дверима, однак деякі священики не схвалюють такого буквального виконання припису требника, тому просять хресного батька стати перед царськими дверима, тримаючи дитину на руках.
Існують деякі традиційні обряди, які пов’язані з хрещенням. Один з них – це обхід з новохрещеним довкола купелі або тетраподу. Його походження пов’язують із тим, що колись хрещення відбувалося в окремій будівлі – баптистерії (Шмеман А., Водою і Духом, с.143). Новохрещені урочисто зі свічками йшли з баптистерію в храм, де їх очікувала церковна спільнота, щоб разом звершувати пасхальну літургію. Згодом, коли стали хрестити головним чином малих дітей, такий звичай затратився, а натомість виникла практика обходу довкола хрестильної купелі чи тетраподу. Однак і тепер, коли звершують цей обряд, то вірні співають: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». Ці слова, які на Великдень співаємо замість трисвятого, нагадують про зв'язок хрещення з Христовим воскресінням.
Сторінка 8 із 21
