Чи коли-небудь ми запитували себе, хто така поезія, яка її роль і хто її любить по-справжньому? У невловимому бігу реальності не так вже й часто задумаєшся над цими питаннями. Однак відповіді на них дають самі ж поети – пильні спостерігачі над поведінкою людства і коментатори дійсності. От відома польська поетка Віслава Шимборська зауважила у вірші «Декотрі люблять поезію»: Декотрі – тобто не всі. / Навіть не більшість усіх, а меншість, не враховуючи шкіл, де муситься, і самих поетів. / Буде цих осіб, мабуть, дві на тисячу». Все-таки вона мала рацію, адже лише одиниці у цьому зматеріалізованому світі віддано люблять поезію й усвідомлюють її завдання – освячувати й звеличувати душу, втамовувати духовний голод, боротись проти злих сил. Поезія – давня, як світ. Її створив ще Господь, бо «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку» (Ів. 1,1-2). Всемогутній Творець, наділяючи людину різноманітними талантами, вибрав також тих, кому судилась доля поета – високе покликання бачити світ по-особливому. Сьогодні багато-хто ставиться до поетів як до осіб несерйозних, амбітних і не надто запрацьованих. Однак часто поети творять прекрасне й потрібне, не отримуючи від цього ані найменшої копійки. Пригадаймо, якими тернистими були життєві шляхи, наприклад, Тараса Шевченка, Івана Франка, Василь Стуса, Ліни Костенко та інших. Постійні заборони, цькування, неможливість опублікувати свої твори, крайня бідність – хіба це приваблювало їх, геніальних поетів!? Вони теж могли б зайнятись якоюсь прибутковою справою, але не зробили цього, пішли за покликом серця. Поет, як на мене, - це не професія, не хвилинне захоплення, а Божий дар, священна місія …
Детальніше: ПОБУВАТИ НА СВЯТІ ПОЕЗІЇ – ТО ЯК ЗАНОВО НАРОДИТИСЬ
Ангел же сказав їм: "Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак. Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах".
Прийміть від мене і від усіх працівників управління нашої Єпархії щиросердечне привітання з святом Різдва Христового.
Різдво – одне з найбільших християнських свят. Воно пригадує нам виняткову по важливості подію: в історію людства увійшов Бог. Вічний, безмежний, неосяжний, абсолютно трансцендентний. Бог увійшов у простір і час, увійшов видимо, ставши людиною, одночасно не перестаючи бути Богом. У певний час, як пишуть історики: у певному місці – недалеко від Єрусалиму, в невеликому юдейському містечку Вифлеємі, від Діви, на ім’я Марія, народилося хлоп’я, якого згідно Божого веління назвали Ісус (по-єврейськи Єгошуа – Бог спасає) І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив:"Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх"(Мт.1,20-21)
28 жовтня 2007 року на території Чортківського слідчого ізолятора, Апостольський адміністратор Бучацької єпархії УГКЦ о. Дмитро Григорак, ЧСВВ, із капеланом Павлом Менлі, фундатором храму, та собором священиків освятив храм Св. Апостола Івана Богослова. Літургія транслювалася через радіомережу закладу.
Будівництво богослужбової каплиці для ув’язнених розпочалося після Великодня з ініціативи капелана Павла Менлі та на його власні гроші. Далі, впродовж півроку, воно здійснювалося коштом добродіїв та на пожертви вірних Бучацької єпархії. Новий, величний, перший в Україні храм в СІЗО був зведений старанням багатьох відданих людей. Серед них в’язні установи, співробітники СІЗО, інженери, приватні підприємці, студенти дяківської школи та Івано-Франківської Духовної Семінарії, що збирали кошти, численні жертводавці, – для Департаменту інформації повідомив диякон Костянтин Пантелей, референт УГКЦ для пенітенціарних закладів України.
У неділю на Чині освячення та на першій Божественній Літургії у церкві Св. Івана Богослова були присутні засуджені, капелани, студенти дяківської школи, монахині згромадження Пресвятої Родини, співробітники установи, керівник Тернопільського обласного управління держдепартаменту з питань виконання покарань генерал Павло Лосик, інші працівники держдепартаменту. Начальник СІЗО підполковник Володимир Заверуха відмітив особливу старанність, працю та заслуги своїх заступників і помічників Богдана Вінничука, Романа Шуригайла, Тараса Бакуна, Михайла Вівчара, інженера Богдана Печернинського, засуджених Олега Юрика, Петра Годжуловського, Сергія Дигаса. Неоціненну підтримку й забезпечення надавав підприємець Олег Гаворчак. П’ятий рік, як отець-доктор Павло Менлі живе і служить в Україні для ув’язнених. Він та його батьки народилися в Канаді, лише дід його був родом із села Тарнавка, за 30 км від Чорткова.
Після відвідин Філадельфії та участі у Синоді Єпископів УГКЦ, Адміністратор Бучацької Єпархії Всечесніший отець Дмитро Григорак з пастирським візитом відвідав з 8 по 23 жовтня Католицькі Єпархії Німеччини. В цьому часі разом з координатором економічних проектів Бучацької Єпархії Андрієм Кучеренком (Комісія економічних проектів) були проведені зустрічі з представниками дванадцятьох єпархій.
Ціллю цих зустрічей було розповісти про пасторальну ситуацію в Бучацькій Єпархії, а саме: про плани різних проектів на майбутнє, а також попросити спонсорів та добродіїв Греко-Католицької Церкви про їхню активну підтримку.
Цьогоріч День знань викладачі, студенти та їхні батьки провели у спільній молитві на Архиєрейській Божественній Літургії, яку очолив владика Дмитро Григорак, ЧСВВ - єпарх Бучацький у співслужінні ректора о. Володимира Білінчука та викладачів в священному сані.
Детальніше: Навчальний рік у ЧДКА ім. свщмч. Г. Хомишина розпочато!
6 вересня 2021 р. Б. з нагоди початку нового навчального року в ЧДКА Владика Димитрій Григорак, ЧСВВ - єпарх Бучацький, підчас Архиєрейської Літургії, у проповіді, звернувся до студентів Академії ім. свщм. Г. Хомишина: «Сьогодні, на початок навчального року, Євангеліє Ісуса Христа нас вчить відповідальності і покаяння. Хрещення Ісуса в Йордані є подією, яка визначає його прилюдну діяльність. Господь долає три спокуси у пустині і виголошує першу проповідь про Царство Боже».
Детальніше: «Час навчання - це є час Божої дії», - Владика Димитрій
Сторінка 573 із 607
