Дорогі брати і сестри!
На початку Великого Посту, що є шляхом інтенсивнішого духовного приготування, Літургія пропонує нам три покутничі практики, які дуже близькі біблійній та християнській традиціям – молитву, піст та милостиню, щоб приготувати нас до кращого святкування Пасхи і, таким чином, досвідчити могутність Бога, Який, як почуємо під час Пасхального чування, «перемагає зло, змиває провини, повертає невинність грішникам, радість пригніченим, розвіває ненависть, покоряє могутніх, поширює згоду та мир». Цього року у моєму традиційному великопосному посланні прагну особливо призадуматись над цінністю і значенням посту. Великий Піст, зрештою, пригадує нам про сорок днів посту, які пережив Господь у пустині перед тим, як приступити до Своєї прилюдної місії. У Євангелії читаємо: «Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. Він постив сорок днів і сорок ночей і нарешті зголоднів» (Мт 4,1-2). Як Мойсей, перед тим, як отримати Скрижалі Закону (пор. Єз 34,28), як Ілля, перед тим, як зустріти Господа на горі Хорив (пор. 1 Цар 19,8), також Ісус, молячись та постивши, приготовлявся до Своєї місії, початком якої була важка сутичка зі спокусником.
Можемо запитати себе, яку цінність і який сенс має для нас, християн, позбавляти себе чогось, що саме в собі є добрим і корисним для нашого існування. Священні Писання і вся християнська традиція навчають, що піст є великою допомогою для того, щоб уникати гріха і всього того, що веде до нього. Саме тому в історії спасіння багато разів повторюється запрошення постити. Вже на перших сторінках Святого Письма Господь наказує людині утриматись від споживання забороненого плоду: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш» (Бт 2,16-17). Пояснюючи Божий наказ, святий Василій зауважує, що «піст був наказаний в Раю» і «перша така заповідь була дана Адамові». Тому він робить висновок: «“Не їстимеш” є, отже, законом посту і поміркованості» (пор. Проповідь про піст, PG 31, 163, 98). Оскільки ми всі обтяжені гріхом та його наслідками, піст нам даний, як засіб наново нав’язати дружні стосунки з Господом. Так вчинив Ездра перед поверненням з вигнання у Обіцяну Землю, запрошуючи зібраний народ постити, «щоб упокоритись перед Богом нашим» (8,21). Всемогутній вислухав їхню молитву і запевнив Свою прихильність та захист. Те ж вчинили мешканці Ніневії, які, прислухавшись до заклику Йони до покаяння, як свідчення своєї щирості, проголосили піст, кажучи: «Хто знає, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?» (3,9). Також і тоді Бог, побачивши їхні діла, помилував їх.
Детальніше: Послання Папи Венедикта XVI на Великий Піст 2009 року
Такою є назва єпархіального Собору, що відбудеться у Бучацькій єпархії 30-31 березня 2009 року. Собор проходитиме у м. Чортків в приміщені єпархіяльного управління. Для підготовки Собору Апостольський Адміністратор о. Дмитро Григорак створив підготовчу Комісію, яку очолює о. мітрат Іван Сеньків, синкел у справах душпастирства Бучацької єпархії.
Єпархіальний Собор євангелізації у Бучацькій єпархії проходитиме під гаслом «Ідіть і навчайте…», взяте із євангелія від Матея, щоб євангелізація в умовах сьогодення стала головною метою та сповненням волі Ісуса Христа, для кожного священика, мирянина.
Секретарем Єпархіального Собору Бучацької єпархії призначено о. Олега Ольховецького, який є канцлером єпархії. До складу підготовчої комісії входять о. Григорій Канак, голова єпархіяльної комісії у справах євангелізації, о. Володимир Заболотний, синкел у справах мирян та о. Дмитро Ненчин, віце-канцлер єпархії.
24, 25 лютого цього року у приміщенні єпархіяльного управління для духовенства єпархії відбулися науки в рамках постійної формації священиків.
Лекції, які читав єпископ-емерит Івано-Франківської єпархії Софрон Мудрий, були присвячені висвітленню багатьох аспектів Тайни Покаяння.
Владика Софрон вказав важливість усієї Святої Тайни з огляду на, все більш зростаючу, профанацію основних євангельських засад життя сучасних християн.
Лектор наголосив на факті зустрічі у сповідальниці людини-каянника з самим Богом. Тому на особливу увагу заслуговує належна підготовленість священика-сповідника.
Адже саме він виступає інструментом в руках Творця, Який милосердиться над душею, що оплакує свої гріхи…
Наприкінці лекцій відбулася дискусія, яка виявила зацікавленість слухачів запропонованою лектором темою та актуальність питань висвітлених ним.
З 2 по 8 лютого2009 р. Б. у м. Новояворівську Львівської області відбувся з'їзд студентської молоді з усіх Єпархій УГКЦ. Протягом тижня проводилися тренінги та підготовка студентів до Капеланства в університетах та інших навчальних закладах.
За час підготовки учасники вчилися як працювати із студентами, як бути справжнім християнським лідером та що потрібно, щоб стати добрим капеланом. Також проводилися різні конкурси та давалися практичні завдання для набуття нових умінь та навиків у співпраці з молоддю. Розглядалося питання «файндрейзінгу», тобто пошуку та підключення різних коштів для організації доброчинних акцій та концертів... Вивчали нові інтерактивні методи спілкування та проведення зустрічей, вирішення різних проблем, що турбують студентів.
Пізно ввечері близько 2400 год. В суботу 7 лютого почала горіти будівля греко-католицької церкви в с. Дорогичівка (Товстенький деканат, Заліщицького району). Спільними зусиллями жителів села (греко-католиків і православних) та працівників МНС приблизно біля 100 год. ночі 8 лютого пожежу було ліквідовано.
Прес-центр Бучацької єпархії УГКЦ уповноважений подати спростування статті наклепницького змісту, яка з’явилася на сайті так званих «підгорецьких отців». Їхній лист з’явився, щоб використати чергові події для очорнення і нападок на керівництво Церкви.
В селі Раштівці Гусятинського деканату ісповідникам неопоганського культу «Рідновіри» вдалося шляхом обману купити будинок колишньої колгоспної контори, нібито, для ведення зеленого туризму і вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції. Тепер ідолопоклонники відверто заявили про себе та хочуть там будувати своє капище для поклоніння. Це викликало громадський спротив населення с. Раштівці, який мав усі шанси перерости у самосуд. Завдяки швидким діям Апостольського Адміністратора о. Дмитра Григорака та переконливим словам о. Володимира Заболотного, який терміново виїхав на місце конфлікту, було попереджено самочинну розправу та кровопролиття. Справу переведено в напрямку вирішення згідно з християнською мораллю, а протест вірних проти подальшої купівлі земельної ділянки в юридично-правову площину. Як наслідок дій керівництва єпархії, загальні збори с. Раштівців одноголосно проголосували проти надання земельної ділянки «Рідновірам».
На цей інцидент негайно зреагували так звані «підгорецькі отці» і, за своїм звичаєм, подали чергову порцію дезінформації: «…Адміністратор єпархії о. Д. Григорак, ЧСВВ, швидко вислав о. В. Заболотного, щоб заборонити протест вірних проти подальшої купівлі ділянки і будинку…, щоб РУН-віра вела наших вірних до відступництва і до вічної погибелі...».
Сторінка 560 із 609
