static-aside-menu-toggler

 

Паломники Бучацької єпархії нещодавно повернулись із подорожі країнами Західної Європи. Головною ціллю поїздки були відвідини чудотворного Люрду та участь у Всеукраїнській прощі з нагоди 150-ї річниці появлень Пресвятої Богородиці. Однак завдяки організаторам поїздки, зокрема Апостольському Адміністратору Бучацької єпархії Високопреподобному отцю Дмитру Григораку, ЧСВВ та прес-секретарю брату Володимиру Білінчуку, довгий шлях до славнозвісного духовного центру проліг через кілька визначних у плані історії, релігії та культури місць країн Центральної та Західної Європи. Отож, прочани, крім Люрдської святині, мали змогу побачити чимало пам'ятних об'єктів, пізнати стиль життя іноземців та познайомитись із діяльністю українських греко-католицьких парафій.

Над видами першого славетного міста паломники зачудовано спостерігали з вікон автобуса. Це була угорська столиця Будапешт, що велично розкинулась по обидва боки Дунаю, вихваляючись своїми середньовічними замками та довжелезними пишними палацами. Однак часу на зупинку не було, оскільки паломників чекала вже інша столиця - загадковий і містичний Відень. Паломники прибули сюди у післяобідній час. І, на щастя, мали чудову нагоду побачити вечірню столицю Австрії зі старовинними ліхтарями та жвавим вуличним ритмом, що панує у старій частині міста. Подорож містом охопила чимало архітектурних пам'яток, зокрема готичних соборів. З-поміж них надзвичайно просторим і величним видався собор на площі св. Стефана з темними стінами і дивовижною будовою. Потім дорога повела до церкви, де здійснюються відправи для українців.

Блаженнішого Патріарха Любомира
Предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви
у справі збунтованих монахів з Підгірців


Останніми днями стало відомо, що ієромонахи ЧСВВ Ілля А. Догнал, Методій Р. Шпіржик, Маркіян В. Гітюк та священик Роберт Обергаузер заявили, що вони є висвячені на єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Як Верховний Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви бажаю повідомити:

1. Синод єпископів УГКЦ ніколи не пропонував вищеназваних осіб як кандидатів на єпископський сан.

2. Вони ніколи не одержували благословення Папи Римського,як цього вимагає церковний закон.

Тому, незважаючи на їхні заяви, не можна їх уважати єпископами Української Греко-Католицької Церкви.

Бажаю пригадати, що відповідно до церковного законодавства, а саме Кодексу Канонів Східних Церков (канону 1459 §1), коли б єпископи без доручення компетентної влади Синоду єпископів під проводом Верховного Архієпископа Києво-Галицького, а особливо без благословення Святішого Отця Папи Римського, висвятили когось на єпископа і хтось прийняв би від них в такий спосіб свячення, то у такому випадку, як ті, хто святив, так і ті, кого висвятили, повинні бути покарані великою екскомунікою, тобто відлученням від Католицької Церкви.

Всечеснішим і преподобним душпастирям забороняється приймати чи запрошувати вищезгаданих осіб до сповнення будь-якого священнослужіння.

+ ЛЮБОМИР

 

Дано в Києві, при соборі Христового Воскресіння, 23 березня 2008 року

05.07.2008 р.Б., Вих. № 199-1/08 К

ДЕКРЕТ

Оцим декретом

ЗАБОРОНЯЮ

Ієромонахам ЧСВВ

Іллі Догналу,

Методію Шпіржіку,

Маркіяну Гітюку,

та священику Роберту Обергаузеру

Здійснювати будь-які богослужіння

на території Бучацької Єпархії УГКЦ.

Священнослужителям та вірним Бучацької Єпархії УГКЦ

ЗАБОРОНЯЮ

приймати чи запрошувати вище згаданих осіб до сповнення будь-якого священнослужіння

та користати з їхніх священнодійств,

оскільки дані священики своєю діяльністю

поставили себе de facto  за межі Католицької Церкви.

 

о. Дмитро (ГРИГОРАК), ЧСВВ

Апостольський Адміністратор

 

Люрд… Одне слово, однак скільки духовних перлин і дивовижності криється в ньому! Протягом довгих літ воно лунало з вуст і серця мільйонів прочан: немічних і опущених, засумованих і збентежених, щасливих і духовно зрілих. Скликаючи люд з різних куточків планети, невелике французьке місто Люрд освячувало душі, кликало до покаяння, дарувало неземну насолоду відчуття особливої близькості Бога і Пресвятої Діви Марії. Хто коли-небудь прибував до цього місця, обов’язково залишав тут часточку себе, адже чудотворний Люрд є справжнім духовним магнітом, який не хоче відпускати розчуленого серця, скупаного у сльозах каяття і наповненого враженнями від миті єднання з Небесною Царицею. А ще Люрд – це країна Любові, Любові чистої, щирої, жертвенної, безкорисливої, подарованої назавжди, про яку так зворушливо говорив апостол Павло. Тут лунають різні мови: відомі й екзотичні, зрозумілі й трохи дивні, але всі люди, як не дивно, намагаються зрозуміти один одного, щоб допомогти чи просто щось підказати. І це справді вдається, адже Святий Дух створив у Люрді якусь містичну мову, яка не має назви, але кожен її знає. Без сумніву, в цьому наземному раю зло ніколи не залишало свою печать, адже тут воно руйнується силою Сповіді й Причастя. До Люрду в нього немає перепустки і ніколи не буде. У світі небагато таких місць, де панують лише добро та спокій, і триває безперервне торжество зустрічі з Ісусом.

 

Святкування 1020-ї річниці Хрещення Русі-України продовжується. У Бучацькій єпархії з цієї нагоди у свято Преображення Господнього відбулася проща до Чудотворної ікони Савелівської Богоматері.

Невелику Савелівку Монастириського деканату важко знайти на карті Тернопільщини, однак її духовна велич не викликає сумнівів. Цю чудотворну місцину знає сьогодні не надто багато осіб, але ще з другої половини дев’ятнадцятого століття Савалуски (перша назва села) збирали тисячі прочан, переважно із Західної України.

У свій час місцевий багатій, йдучи із сусідньої Ковалівки до Савалусок, помітив поблизу джерела на кроні дуба сяйво, в якому виднілась Пресвята Богородиця. Відтоді Савалуски стали святим місцем. Багатій віддав частину свого маєтку, аби збудувати у селі храм. У 1873 році папа Пій IX надав Савалускам статус паломницького центру. Про цю святиню богобоязний люд пам’ятав завжди, навіть попри заборони з боку радянської влади. За два роки до проголошення незалежності України у селі біля джерела спорудили пам’ятну капличку і поставили хрест. Вісім років тому вздовж крутого підйому між джерелом і нагірним храмом постала ще й Хресна дорога.

 

СТРИЙ. Після спроби захопити 15 серпня 2008 року будинок Єпархіального управління та один із храмів в Стрию миряни та громадські організації міста висловили свою готовність протистояти провокаційним намірам монахів-самозванців з Підгірців. Останні прагнуть реалізувати свої бунтівні ідеї через місцевих провокаторів.
 
«Сьогоднішня неділя (17 серпня) стала для вірних Стрийщини днем духовної мобілізації, – зазначив о. Тарас Пошивак, Канцлер Стрийської єпархії. Громадськість готова безпосередньо охороняти приміщення Стрийської єпархії УГКЦ, на які зазіхають Підгорецькі бунтівники».
 
Першими таку ініціативу виявили молодіжні організації Стрийщини, які взяли на себе патрулювання церковних територій. Всі розуміють, що під молитовною акцією Підгорецьких монахів, призначеною на 19 серпня 2008 року слід розуміти чергову спробу захопити приміщення Стрийської єпархії та зробити замішання в релігійному житті міста. Очевидно, що готується фізична розправа над Владикою Тарасом (Сеньківим), Єпископом-помічником Стрийської єпархії.
 
«Міліція безсила, – зазначив о. Тарас Пошивак», –і вона це підтвердила 15 серпня. На працівників охоронних органів чиниться психологічний тиск обласного керівництва міліції. Це підтвердили самі Підгорецькі нападники в одному із своїх листів від 16 серпня 2008 року».
 
У листі збунтованих Підгорецьких монахів, зокрема, написано: «Поміж цим владиці Методію вдалося мобільним подзвонити нашим знайомим, і відразу після цього начальник міліції зі Львова наказав, щоб нас негайно випустили». «Тепер ми знаємо, –додав о. Тарас Пошивак, – на кого працюють ці монахи».

о. Павло Худ
керівник Прес-служби Стрийської єпархії