static-aside-menu-toggler

 

СТРИЙ. Монахи-самозванці з Підгорецького монастиря на Львівщині 15 серпня 2008 року намагаючись захопити храм апостола Якова в Стрию вчинили бійку з міською міліцією. Міліція прибула, щоб розслідувати факт нападу на будинок Єпархіального управління, застосування фізичної сили проти Владики Тараса (Сеньківа) та о. Тараса Пошивака. Коли міліціонери спробували з’ясувати мотиви такого злодіяння, монахи, двоє з яких громадяни Чехії, на очах в людей побили міліціонерів та чинили опір при затриманні. Особливо агресивно поводився громадянин Чехії Ілля Догнал.

 

СТРИЙ. Збунтовані Підгорецькі монахи, що конфліктують з Католицькою Церквою 15 серпня 2008 року вдерлися до будинку Єпархіального управління в Стрию. Почали нахабно і по хамськи поводитися, застосували фізичну силу проти Владики Тараса (Сеньківа) та о. Тараса Пошивака. Стрийська єпархія звернулася до місцевої міліції з проханням розслідувати факт нападу трьох монахів-зловмисників.

Присутні в канцелярії священики із ганьбою та стидом вивели бунтарів з будинку канцелярії. Троє Підгорецьких бунтарів належать до групи збунтованих священиків, що самовільно і незаконно, всупереч приписам Католицької Церкви проголосили себе єпископами. Неадекватно оцінюючи навколишню дійсність вони безпідставно уявляють себе проводом УГКЦ, а всіх законних Католицьких єпископів вважають неправдивими.

Збунтовані Підгорецькі монахи, як вовки в овечих одежах, роз’їжджають по єпархіях України, очорнюють добрі імена, принижують честь і гідність єпископів та священиків, роблячи їх нібито приналежними до своєї збунтованої групи.

о. Павло Худ
керівник Прес-служби Стрийської єпархії

Сезон відпусток і атракційного літнього відпочинку – в розпалі. Чи не кожен мріє бодай на кілька днів забути про особисті проблеми та обов’язки і поринути у палкі обійми моря, гір та екзотичних місць. У Бучацькій єпархії ця мрія здійснилась, і відпочинок тут був справді повноцінний, не те, що кілька годин просто засмагати на сонці й купатись у морі. Мабуть, не всім відомо, що своя відпочинкова екзотика є також і на наших єпархіальних теренах. Протягом липня і серпня у мальовничому й віддаленому від людського ока куточку – селі Більче-Золоте тривав дитячо-молодіжний табір з кількома заїздами. Проходив він під гаслом «Тіло – храм Святого Духа». Проведення табору ініціював Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії Високопреподобний отець Дмитро Григорак, ЧСВВ. Сама ж організація належала голові єпархіальної молодіжної комісії отцю Ігорю Середі та засновнику Мельнице-Подільського товариства «Цвіт» брату Василю Германюку. Під час проведення табору організатори ставили головну мету, щоб кожен учасник міг відпочити і тілесно, і особливо духовно. Для цього його учасниками опікувались духівник, аніматори з Івано-Франківського товариства «Обнова» і Мельнице-Подільського «Цвіту» та семінаристи. Саме завдяки їм кожна молода людина під час табірного тижня відчула близьку присутність Бога. Свята Літургія, Тайни Покаяння і Євхаристії, молитви, духовні розважання, бесіди зі священиком збагачували душевний світ і наповнювали серце Христовим теплом. Саме такий відпочинок, коли радіє тіло, а ще більше душа спроможний залишити слід у єстві людини на все подальше життя. І справді, спостерігаючи над відпочиваючими, радієш, коли бачиш, якими щасливими є інші. Але ще більшою радістю сповнюється серце від думки, що канікули дітей і молоді пройшли разом із Христом, без згубних звичок і злодіянь.

З 28 липня по 3 серпня у таборі відпочивав третій заїзд – понад тридцять дітей та юних осіб із парафії святого Архистратига Михаїла м. Чорткова та греко-католицької громади с. Біла. Власне, мені вдалося побувати на третьому заїзді, правда лише два дні, протягом яких я поспілкувався із таборянами, духовним отцем, а також посмакував страви із польової кухні й досхочу натанцювався, особливо Королівського танцю. Вражень від табору за два дні – чимало. Отож, його учасники, які провели у Більче-Золотому тиждень, матимуть що згадати і за кілька років. Я теж хочу поділитись своїми «скромними спостереженнями».

 

Служіння для Бога та народу полягає не тільки у священстві чи в монашестві, але кожен із мирян є покликаний до цього служіння – служити вірою і правдою своїм праведним життям та добрим прикладом для людей. Протягом історії церква знає багатьох своїх синів та дочок, які стали, направду, світлом для світу у своєму покликані – мирянського життя. Одним із таких особистостей сучасності є пан доктор габілітований Кароль Клявза професор Люблінського університету, який завітав в серце нашої єпархії на запрошення Апостольського Адміністратора о. Дмитра Григорака, ЧСВВ. В рамках постійної формації священників Бучацької Єпархії пан Клявза прочитав лекції на тему: Еклезіологія  в світлі ІІ Ватиканського Собору.

 

В селі Редодуби Чортківського району невеличка греко-католицька громада під проводом свого пароха о. Андрія Мельника звела прекрасну Церковцю для моління та прослави Всевишнього. Невеличка громада всього в 35 дворів своїми пожертвами та жертовною працею доклала всіх зусиль щоб побудувати храм – храм, який парафіяни носили в своїх серцях, тепер велично стоїть та запрошує всіх до молитви і жертовної любові.
10 серпня Апостольський Адміністратор о. Дмитро Григорак, ЧСВВ у співслужінні пароха о. Андрія Мельника, о. Ярослава Шмадило, о. Євгена Шмадило, о. Володимира Логуша, о. Григорія Канака, о. Ігора Середи та отців римо-католицької і православної громад освятили цю величну святиню, також було посвячено престіл, тетрапод та іншу церковну утвар.

 

Улашківська Чудотворна святиня відома на світ як місце дивовижної Божественної благодаті та численних зцілень. Вона стала популярною ще після впровадження християнства на терени Русі-України, адже тут, у гірській ущелині, на колишньому язичницькому капищі першими ченцями, котрі спершу проживали у печерах, було збудовано храм. Пізніше на горі повстала нова церква і монастир, до яких горнувся християнський люд. З давніх-давен у день св. Предтечі і Хрестителя Господнього Івана до Василіанського монастиря звідусіль прибували тисячі паломників на відпуст, аби визволити з полону гріха свою втомлену душу і втамувати спрагу свого серця та вуст цілющою водою зі святого Улашківського джерела.