static-aside-menu-toggler

 9 липня 2009 року у Львові розпочався 37-ий З’їзд Генеральних секретарів Єпископських Конференцій Європи, який триватиме до 13 липня. Учасниками зустрічі є близько тридцяти п’яти осіб з понад тридцяти країн Європи. Нашу країну представляють Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, та Владика Мар’ян Бучек, Секретар Конференції Римо-Католицьких Єпископів України.

У перший день для учасників з’їзду було проведено презентацію УГКЦ в історичному, адміністративному та статистичному вимірах, яку підготували працівники УКУ, а також було представлено історію і сучасність міста Львова. У п’ятницю і суботу відбуватимуться робочі засідання, які складатимуться із семи сесій. На першій із словами привітання до учасників зустрічі звернуться Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ, Архиєпископ Іван Юркович, Апостольський Нунцій в Україні та Архиєпископ Мечислав Мокшицький, Митрополит Львівський РКЦ в Україні.

 7 липня, у день Різдва чесного і славного пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, у Катедральному соборі в Перемишлі відбулися урочистості з нагоди потрійного ювілею Високопреосвященного Владики Івана (Мартиняка), Митрополита Перемишльсько-Варшавського УГКЦ - 70-ліття від дня народження, 45-ліття священства та 20-ліття єпископської хіротонії. З самого ранку високоповажні гості: єпископи, священики, представники державної влади, велике число вірних прийшли до храму, щоб вшанувати ювіляра. У церемонії серед інших взяли участь Архиєпископ Ян Баб’як, Митрополит Греко-Католицької Церкви в Словаччині, Єпископ Римо-Католицької Церкви у Польщі Антоній Дидич. Учасниками святкування також були шістнадцять єпископів УГКЦ з України, Франції та Німеччини.

 

Радуйся, Зоре, що благодаттю сіяє,

Радуйся, Джерело, що води живії виточує,

Радуйся, Богородице, між жінками благословенная,

Радуйся, Діво нетлінная, що Спаса родила нам.

 

6 липня діти з церкви Верховних апостолів Петра й Павла, м. Чорткова, які вперше прийняли до свого серця Господа у Пресвятій Євхаристії, разом з своїми батьками та родичами, під духовним проводом о. Андрія Лемчука, відбули прощу до Зарваниці. Зарваниця – це не тільки мальовничий куточок Тернопільської області, а міжнародний Марійський духовний центр Української Греко-Католицької Церкви, що збирає десятки тисяч паломників…

У Бучацькому колегіумі імені св. Йосафата, єдиному в нашій єпархії загальноосвітньому навчальному закладі духовного типу, вперше відбувся семінар для педагогів християнських шкіл України, які функціонують під патронатом Патріаршої комісії у справах шкільництва УГКЦ. Тема семінару – актуальна і надзвичайно важлива: «Професійний рівень і духовна формація вчителів християнських шкіл».

Комісія у справах шкільництва вже кілька років організовує для педагогів і дирекції шкіл духовного типу тематичні семінари та реколекції. Ці заходи, як правило, відбувались у Львівській єпархії. Однак цьогорічний останній тиждень червня гостинно і приязно відчинив двері Бучацького колегіуму дорогим гостям, котрі присвятили своє життя сіянню зерен любові, мудрості й добра в юні душі.  

На семінар завітали представники кількох християнських шкіл, а саме Бучацького Колегіуму, Християнського колегіуму імені Йосифа Сліпого з Тернополя, Колегіуму-інтернату для дівчат «Знамення» із Зарваниці, школи св. Софії з Івано-Франківська, ліцею блаженного Климентія Шептицького та навчально-виховного центру Дона Боско зі Львова.

18 червня 2009 року  Апостольський Адміністратор Бучацької Єпархії УГКЦ о. Дмитро Григорак ЧСВВ разом з делегацією, прибув у Патріарший собор Воскресіння Христового у Києві. У цей день було здійснено єпископську хіротонію Владики Йосифа (Міляна), Єпископа-помічника Київської архиєпархії. Ці єпископські свячення, які вперше у новітній історії нашої Церкви відбулися у Києві, стали своєрідним містком із подіями, які відбувалися у столиці нашої держави чотириста років тому. Адже саме Київський Митрополит Михайло (Рогоза) ініціював та спільно із Синодом Єпископів Київської Митрополії прийняв рішення про відновлення єдності Української Церкви з Римським Апостольським Престолом, забезпечивши при цьому збереження східної християнської традиції і власної церковної та етно-культурної самобутності.

Чин архиєрейської хіротонії розпочався напередодні, 17 червня, із архиєрейського найменування. Наступного дня у присутності Блаженнішого Любомира, за участі Апостольського Нунція в Україні Архиєпископа Івана Юрковича, 20 архиєреїв УГКЦ та РКЦ в Україні, під час Божественної Літургії, у якій спільно молилися більше ста священиків та численні вірні, відбулася хіротонія. Присутнім на молитві був Владика Євстратій (Зоря), Єпископ Васильківський УПЦ КП. Учасниками спільної молитви були представники державної та місцевої влади.

Цьогорічний червень став винятковим місяцем для Чорткова, адже тут відбулися урочисті заходи з нагоди 90-ліття Чортківської офензиви – національно-визвольної операції, яка відіграла важливу роль в історії всієї України. Ця славна подія показала світові, яким сильним і духовно стійким є українське військо. То й не випадково далекий червень 1919-го навіки закарбувався не лише в абстрактній книзі нашого минулого, а й на сторінках шкільних і університетських підручників з історії. Отож молоде покоління зі Львова і до Луганська, з Чернігова і до Севастополя вивчає про Чортківську офензиву. Це особливо повинно тішити мешканців Чорткова і району, адже кілька десятиліть тому тут, на наших рідних просторах, велися визвольні бої за свободу, віру і справедливість.                

Чортківська офензива, тобто прорив, наступ, відома в історії ще і як червнева офензива, адже тривала вона з 7 до 28 червня 1919 року під керівництвом генерала О. Грекова. У цей період відбувались воєнні дії Української Галицької Армії (УГА) у боротьбі з польським військом, яке відтіснило українські загони до південно-східної частини Галичини. Таким чином, УГА розмістилась за лінією Гусятин-Улашківці-Товсте-Устечко до стику Збруча і Дністра та готувалась до наступальних операцій, аби відтіснити польське військо за річку Золота Липа і далі просуватись у Галичину, визволяючи її терени. Спершу воєнні дії двадцятип’ятитисячної  УГА увінчались успіхом: польська армія відступила на 120 км до лінії Гологори-Перемишляни-Букачівці, а 8 червня було визволено Чортків. Перемогою завершились також бої за Бучач, Підгайці та інші населені пункти. Однак досить напруженими були битви за Тернопіль і Бережани. Через нестачу зброї і боєприпасів, а також значно слабші сили у порівнянні зі стотисячним польським військом, якому сприяли ще й союзні французькі загони, здобути українцям цілковиту перемогу було практично неможливо. Отож 28 червня польська армія відтіснила УГА аж до Збруча, а незабаром змусила перейти на терени Наддніпрянської України. Однак воєнні дії українського війська, названі Чортківською офензивою, були доказом того, що всенародний український опір – справді сильний. Ці здобутки УГА згодом відіграли важливу роль у боротьбі проти Червоної армії.