static-aside-menu-toggler

У митрополіях УГКЦ офіційно презентують масштабну подію – проголошення 2012 року Роком мирян. Представлення цієї події відбулося 22 лютого і в Тернопільсько-Зборівській митрополії, а місцем заходу послужив Марійський духовний центр у Зарваниці. Відкривав зустріч молитвою та благословенням Правлячий архиєрей Бучацької єпархії Преосвященний владика Дмитро Григорак, ЧСВВ.

Голова Патріаршої комісії у справах мирян Юрій Підлісний на початку заходу зауважив, що на цій зустрічі зібралось багато людей. Утім, у ній взяли участь не лише звичайні миряни та представники мирянських організацій, а й священики: голови різних єпархіальних комісій, рухів, духівники спільнот, отці-декани, працівники Курії та Комісії у справах мирян Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та Бучацької єпархії.

У Чорткові 16 лютого у приміщенні Управління Бучацької єпархії відбулася перша зустріч курсу християнського життя «Альфа». Її учасниками стало 230 вірян, віком від 14-ти до 65-ти років. Відкрив заняття та благословив Правлячий архиєрей Бучацької єпархії – Преосвященний владика Дмитро Григорак, ЧСВВ. Також у заході активну участь взяли голова Єпархіальної комісії у справах євангелізації о. Григорій Канак та її працівники. Саме ця комісія організовує та проводить у нашій єпархії схожі духовні програми, а відтепер ініціювала й «Альфа-курс».

Напередодні Дня богопосвячених осіб, який відзначила наша Церква 15 лютого, у монастирі сестер Пресвятої Родини в Чорткові о. Герман Ничак, ЧСВВ зорганізував духовну застанову на тему: «Покликання у моєму житті». У цьому заході взяли участь дівчата з Чорткова й околиць. У неділю під проводом сестер-монахинь учасниці зустрічі зробили презентацію про богопосвячене життя у храмі Преображення Господнього в Чорткові. Також дівчата виконували релігійні пісні, декламували вірші, в яких намагалися донести вірним глибинну сутність покликання.

«... Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, – ви Мені зробили... Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був і ви мене прийняли; був нагим і ви мене одягли; хворий - і ви навідались до мене; у тюрмі був - і ви прийшли до мене...» (Мт., 24, 40).

Принцип християнського покликання, перш за все, повинен спрацьовувати в кожному з нас, адже ми – християни, брати і сестри у Христі. І відповідальність один за одного лежить на кожному з нас перед Богом. Святий Франциск з Асижу говорить, що кожна рослинка, кожна квіточка, кожна пташка чи звірятко закидає моєму сумлінню, що я маю брак любові до людей, до Бога, до всього оточуючого. І це все спонукає мене удосконалювати себе у християнській гідності.

На наших очах у світі відбуваються падіння жорстоких диктаторських режимів. Двадцять років тому, за Божим Провидінням, Україна і народ звільнилися від колоніального безбожницького поневолення. Церква і вірні отримали право на вільне сповідування віри Христової, а також право на будування родинного, суспільного життя на правдивих християнських засадах. І це відродження відбулося завдяки мученикам, ісповідникам віри нашої Церкви і нашого народу.  У різдвяний  час, коли Спаситель приходить, «щоб землю з небом в одно злучити», а кожного з нас любов’ю зігріти, наша Українська Греко-Католицька Церква підносить щирі молитви до Всевишнього за наших мігрантів, щоб і їхні домівки в цей важливий час стали святковим Вифлеємом.  Хто вони – ці мігранти? Це наші співгромадяни, діти великого українського народу, які в силу важких обставин на рідній землі вимушені шукати кращої долі в чужих краях. Разом з ними ми є одною складовою свого народу.  Як вдома, так і на чужині наш народ до всього приступає з Божим благословенням, бо в ньому вбачає свій зміст життя, свою перемогу і спасіння. Активність українців в утворенні церковних громад на чужині – це християнська позиція наших вірних, щоб завжди бути з Богом. Зібрання мігрантів на недільних Богослужіннях, численні сповіді, часте приймання Святого Причастя говорить про те, що наш народ, наша Церква має особливу харизму – нести Божу славу серед багатьох у світі.

Не лише раз у рік, але при кожній нагоді ми маємо за історичний обов’язок вшановувати пам’ять про Героїв Крут, 300 студентів-гімназистів, котрі стали в обороні нашої незалежності, а нині залишили для всіх поколінь незгасний факел патріотизму на Аскольдовій могилі у Києві. На ній збудована наша греко-католицька церква в честь святого отця Миколая, Мирлікійського чудотворця. Ця могила стала історичним пантеоном, увіковічнила пам’ять про цвіт української нації, героїв, які поклали своє життя на вівтар святої свободи. Відчайдушна студентська молодь усвідомлювала, що є синами-спадкоємцями великого українського народу, своїх великих харизматичних попередників: святої Ольги, святого рівноапостольного князя Володимира, життя і праця яких були покладені для добра Церкви і свого народу. Запитаймо себе, чи могли ці молоді люди мислити по-іншому? Четверта Божа заповідь, що вчить нас любити батька і матір, Батьківщину, якраз і лягла в життєву основу їх виховання.