7 вересня владики Синоду Єпископів УГКЦ зустрілися із владикою Андрієм (Сапеляком), Єпископом-емеритом УГКЦ в Аргентині, у Патріаршому домі у Львові. «Я зворушений тим, як багато у нас є владик. А колись нас було так мало…І це Божа рука над нашою Церквою і Україною », - сказав владика Андрій до владик Синоду.
Детальніше: Владика Андрій (Сапеляк) запросив членів Синоду Єпископів УГКЦ на свій столітній ювілей
Ми хотіли приїхати на це кладовище, щоб стати перед могилами наших героїв – військовослужбовців і волонтерів, які поклали своє життя на вівтар України. Жертва, яку вони склали, є нашим великим скарбом – духовним і національним. Цей скарб стане наріжним каменем нової вільної України. На прикладі цього духовного скарбу будуть виховуватися нові покоління українців.
7 вересня владики Синоду Єпископів УГКЦ у Реколекційно-відпочинковому центрі Львівської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, що у Брюховичах, молилися за упокій душі Блаженнішого Йосифа Сліпого.
Детальніше: Владики Синоду Єпископів УГКЦ молилися за Патріарха Йосифа Сліпого
4 вересня члени Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви перед початком робочих засідань молилися до Святого Духа. Того ж дня єпископи склали присягу.
«Споглянь, всеблагий Владико, на рабів Твоїх, разом зібраних, щоб добровгодно звершувати їм упорядкування святої Церкви нашої – подай їм духа премудрості й розуму, вклади в серця їхні дух страху Божого, дух благочестя та ревності про славу імені Твого святого, огороди їх від усяких роздорів, спокус і поділів, щоб з’єднані союзом любові до Тебе, свого Владики, та один до одного, безперешкодно звершували діло служіння свого на збудування Церкви святої, як єдиного тіла Христового», – молилися владики.
Детальніше: Члени Синоду Єпископів УГКЦ помолилися до Святого Духа та склали присягу
Архиєрейською Божественною Літургією у соборі Святого Юра розпочалася чергова сесія Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви.
Детальніше: У Львові Божественною Літургією розпочався Синод Єпископів УГКЦ
Не можна затримувати дару Божого милосердя і прощення лише для себе, у своєму особистому егоїзмі, бо тоді ми вбиваємо його у своєму серці і стаємо не здатними втримати помилування, яке Господь виливає на кожного з нас. У своєму серці кожен із нас добре знає, що Бог набагато більше простив нам, а ми набагато більше завинили перед Ним, ніж будь-яка людина може завинити перед нами.
Сторінка 249 із 615
