Відзначено день деканату.

Багато років підряд день деканату відзначалося в деканальній церкві у Золотому Потоці, а цього року святкування відбулося в с. Сновидів церкви Пресвятої Богородиці. Дуже багато людей зібралося у сільській церкві. Вони були присутні на Святій Літургії, посповідались і прийняли Святе Причастя.

Усі священники Золотопотіцького деканату прибули на це свято і так, як свято припало на 1-ше травня, отці розпочали цьогорічні маївки, тобто молебень до Матері Божої, який служиться протягом травня місяця.

В змістовній, пройнятій євангельськими мотивами проповіді, отець мітрат Василь Бігун, декан Золотопотіцький, довів до відома, що згідно з рішенням Синоду Єпископів, 2008р. є присвячений питанню християнського покликання. Отець Василь наголосив, що в наш мирний час відбуваються масові дітовбивства (аборти), тому закликав всіх парафіян більше звертати увагу на заповіді Божі і дотримуватись норм християнської етики.

Всі священики після Богослужінь поділились спільним пасхальним свяченим яйцем і молились за світлу долю Українського народу, за здоров’я і добробут християн.

Олег Наливайко
Вчитель – пенсіонер

Мощі святого Шарбеля Борщеві

У третій день великодній свят у храмі Успіння Пресвятої Діви Марії вірні отримали благословення через мощі святого Шарбеля. Їх доставив зі Львова о.Антоній на прохання пароха о.Богдана Боднара, щоб укріпити людей у вірі,    любові,    милосерді,    доброті, всепрощенні. Ліванський святець, божий цілитель Шарбель дарує зцілення, розраду, порятунок, як за життя, так і після смерті. Господь обдарував його ласкою творити дива: звільняти грішників від тягарів гріха,оздоровлювати душі й тіла недужих, сумних  втішати.

Вибранець Господній народився 8 травня 1828 року у гірському селі Бекаа-Кафра на північ від Бейрута. Був наймолодшим серед п’яти дітей і мав ім’я Йосиф. Ще юнаком усвідомив, що Бог сотворив його серце для Себе. Присвятивши себе монашеству, вчився 6 років у семінарії. Здобувши освіту не цурався найважчої монастирської праці, дні і ночі проводив в молитві. Пробувши 15 років у монастирі, він усамітнився в пустельній келії на 23 роки. 16 грудня 1898 року він важко захворів і через 8 днів, в надвечірня Різдва Христового закінчив свій земний шлях. Але дива з оздоровлення він продовжував здійснювати і після смерті. 5 жовтня 1965 року преподобного Шарбеля було проголошено блаженним, а через 12 років — святим. Папа Римський Павло VI з цієї нагоди сказав: «... Цей унікальний син, миротворець, який в усій протилежності поза світом тільки в Господі шукав миру... Сьогодні це дорогоцінний монах... і достойний представник Східних Церков та знаменитої монашої традиції постає перед нами як приклад для цілого світу... Щоб спасти цей світ, завоювати його духовно, необхідно так жити, як цього бажає Христос... Святий Шарбель із Анная нам сьогодні нагадує про це із незрівнянною силою.»

В атмосфері духовного відродження.

Другого дня Великодніх свят погода видалась непривітною, дощовою, але це не перешкодило сотням людей Золотого Потоку зібратись біля церкви Святої Тройці, щоб помилуватись гаївками у виконанні аматорських художніх колективів селища. Святкування гаївок відбулося з благословення отця мітрата Василя Бігуна. В умовах дощової погоди він нагадав людям про поливаний понеділок.

Вже у вступному слові Людмила Шестопалко – бібліотекар і Наталія Гончарик – художній керівник будинку культури емоційно та зворушливо говорили про глибокий ідейний зміст гаївок, в яких звучить народна мудрість, любов до Бога і України, до нашої чарівної природи.

А згодом цікаво та натхненно виступили вихованці дитячого садка під керівництвом Валентини Мартиновської, дитячий вокальний ансамбль «Галичаночка», яким керувала Людмила Павлишин, а також діти з центру позашкільної роботи з учнівською молоддю (керівник Оксана Поливода).Багатий був зміст номерів, запропонованих глядачам аматорами Золотопотіцької ЗОШ І-ІІІ ст., але найцікавішим, особливо ефектним, був хоровод у виконанні аматорів товариства «Просвіта» і церковного хору.

Наприкінці дійства виступили отець мітрат Василь Бігун і п. Марія Моспан – селищний голова. Вони підкреслили, що прекрасний виступ аматорських колективів і масова присутність парафіян на святі гаївок є свідченням пошани до народних традицій, духовного відродження людей, любові до Бога та України. За це прозвучала сердечна подяка людям. І на закінчення свята, з ініціативи отця Василя, церква виділила 40 подарунків жителям похилого віку, самотнім та інвалідам, які вручала вівтарна дружина.

Олег Наливайко
Вчитель – пенсіонер

ПОХОРОН О. ВАСИЛЯ ЗІНЬКА, ЧСВВ

(*15.02.1922 - †23.04.2008)

У середу, 23 квітня 2008 р., у Львові спочив у Господі на 87-му році життя, 68-му чернечого покликання та 61-му священства блаженної пам'яті о. Василь Володимир Зінько, ЧСВВ.

У Великий четвер, 24 квітня, тіло покійного о. Василя було покладено у храмі св. Онуфрія у Львові. При вході до храму похоронну процесію зустріли отці монастиря св. Онуфрія разом з о. Протоігуменом Йоанікієм Чверенчуком. Домовину з тілом покійного занесли до храму і відслужили панахиду.

Біля домовини було покладено Книгу пам'яті про о. Василя Зінька, у якій всі бажаючі мали змогу висловити свої спогади про нього.

Увечері о 17:30 відслужено Утреню Страстей, опісля заупокійну панахиду. Численні вірні приходили до храму, молилися за о. Василія і до нього, залишаючисвої спогади у Книзі пам'яті. О 22 год. розпочалося читання Псалтиря.

У Страсну п'ятницю, 25 квітня, о 10 год. було відслужено Вечірню з виставленням Плащаниці, а опісля панахиду. Близько 12 год. відбулося перенесення тіла покійного о. Василя до львівського храму святого Андрія Первозванного, в якому він довгі роки, аж до самої смерті, душпастирював, молився, проповідував слово Боже.

Детальніше: ПОХОРОН О. ВАСИЛЯ ЗІНЬКА, ЧСВВ

Великоднє послання

Апостольського Адміністратора

Бучацької Єпархії УГКЦ

о. Дмитра Григорака, ЧСВВ

“… знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.
Нема  Його тут, бо Він воскрес,
 як ото сам прорік”. (МТ. 28, 5-6).

Христос воскрес! Він перший в історії людства переміг смерть, щоб більше не вмирати.

Що дало світові Його Воскресіння? Невже було замало Його терпінь і смерті на хресті? Так, Христос прийшов, щоб померти за нас, бо Його смерть – це наше відкуплення. Але не тільки, щоб померти, але щоб перемогти. Своєю смертю Він переміг всі спокуси диявола і помер непереможений гріхом, принісши Себе як непорочну жертву за гріхи всього людства. І здавалось усім, навіть Його учням, що Господь звершив все, що мав звершити, і смерть на хресті – це остання крапка Його земної місії. Але ні! Ісус Христос прийшов не тільки, що померти і нас відкупити, але також щоб перемогти всяке зло, навіть саму смерть! І Він воскрес!

До і після приходу Христа Бог не раз робив чуда, коли через молитви людей віри оживляв мертвих. Але з часом всі вони померли (помер у свій час навіть Лазар, якого оживив сам Христос). Христове Воскресіння принесло світові нову вість: вперше смерть назавжди відступила від людини. Хай це був тільки Він один, але це – тільки початок, бо Він – ”…первісток з померлих”, - (1Кор. 15, 20).  Ця добра новина  голоситься вже дві тисячі років і буде голоситися по всьому світі аж до кінця віків.

”А як Христос не воскрес, то марна віра ваша,…” – (1Кор. 15, 17).

Одним із наслідків первородного гріха є наш людський егоцентризм: ми всі, навіть будучи віруючими людьми, думаємо про себе: а яке відношення має дане явище до мене?

Ми віримо, що Христос справді воскрес. Але це було досить давно і яким чином це стосується особисто мене? Адже все-одно прийде мій час і я помру. Так, кожна людина повинна пам’ятати про такі незмінні речі: кожному з нас судилося один раз народитися, один раз жити на цьому світі, один раз померти і один раз воскреснути. Про ці перші три речі знають всі люди, а про Воскресіння знають лише ті, які вірують в Христа. Християни знають, що смерть не є вічна, - вона має свій кінець. ”Прийде час, коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть” – (Ів. 5, 25). Отже, Христос своїм Воскресінням дав нам можливість заглянути в наше майбутнє після смерті. Ми всі воскреснемо і будемо мати нові тіла – такі, як Його тіло по воскресінні: непіддатне старінню, терпінням, смерті, непідвладне часу і простору. Отже, життя неможливо знищити – життя є вічне. Ця ідея проходить червоною ниткою через все Св. Письмо і зреалізовується у Воскресінні Господа.

Детальніше: Великоднє послання