static-aside-menu-toggler

Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям,

Преподобним монахам і монахиням,

Дорогим Братам і Сестрам!

Христос Воскрес!

Воскресіння Христове. Ці слова продовжують ось вже 2 тисячі років викликати подив і захоплення у тих, хто роздумує над ними. В перших християн ці слова викликали захват і незвичайне душевне піднесення. Для них це було великим відкриттям і справді надзвичайною новиною: Ісус Христос - Месія - був розп'ятий і воскрес із мертвих власною силою, отже, Він - Бог! Ісус Христос - Бог і людина в одній особі! Факт Воскресіння найяскравіше стверджує Божество Ісуса Христа. Ісус Христос - Боголюдина. Бог об'явив себе людям в Ісусі Христі. Прихід Ісуса Христа спричинив переворот у розумінні Бога для тогочасної людини.

Для юдеїв поєднання слів Бог і людина було богохульством і абсурдом. Для язичників -римлян не було аж надто дивним почути, що хтось з людей став богом, бо їхні імператори кожного разу, як сідали на трон, мали звичай проголошувати себе богами. Але римлян вражало найбільше навіть не те, що ніхто з їхніх імператорів-богів не ожив після смерті, як те, що ніхто з них не віддав себе на смерть як жертву за своїх підданих.

Бог стає людиною, щоб могти страждати і вмерти за людей. Цього людина видумати, а навіть уявити собі, не могла. Ні в одній релігії світу нема такого Бога. Це зрозуміло, бо людина, шукаючи Бога, творила собі його на свій образ і подобу. Ці боги, хоча існували лише в людській уяві, але були жорстокі і грізні, вимагали реальних людських жертв для себе. А Бог виявився зовсім не таким, яким Його уявляли люди. Виявляється, справжній Бог сам шукає людину. Він настільки хотів наблизитися до людей, що зволив стати людиною, щоб люди могли бачити і доторкатися до Нього, і щоб Він міг навчати їх зрозумілою для них мовою. Нажаль, люди не зрозуміли в той час, хто був серед них. Вони захотіли Його вбити. І Він дав Себе вбити, а навіть дозволив Себе зневажити, катувати і розп'ясти на хресті.

 

7 квітня в с. Іванків Борщівського деканату відбулася театралізована Хресна Дорога за участю товариства українських студентів католиків “Обнова” м. Івано-Франківськ. Господь благословив цей день доброю, сонячною погодою, що дало змогу зреалізувати це дійство. Люди парохії були дуже задоволені, що змогли побачити, співстраждати і пронести тяжкий хрест гріхів, який свого часу взяв на свої рамена Ісус Христос, щоб відкупити всіх людей. І не в одного з присутніх виступили сльози на очах, бо напевно кожен задумався над своїм життям. Бо насправді, коли людина бачить в дійсності, власними очима, такі страждання, які колись переніс наш Спаситель, побачене заставляє її задуматись над собою і покаятись у своїх гріхах.

Євангелізаційний собор Бучацької єпархії УГКЦ.

Хочеш зробити ближніх добрішими, а світ кращим – стань святим!!!

(найпростіший і найпевніший спосіб переміни світу)

Виходячи з того, що:

  • за настановчим словом Нашого Спасителя «Ідіть і навчайте»; 
  • із потреб євангелізувати світ у зв’язку з сучасними викликами часу: глобалізація; техногенний прогрес; занепад у духовності і моралі, самодостатність сучасної людини і відхід її від Бога і т. п.;
  • З документів ІІ Ватиканського Собору який закликає до ре євангелізації;
  • З постанов Синоду Єпикопів УГКЦ та звернення Блаженнішого Любомира до священиків, душпастирів, дияконів та семінаристів;

в Бучацькій єпархії відбувся Євангелізаційний собор, який прийняв такі резолюції:

1. Потреба в новій євангелізації полягає у зміні сучасної людини і обставин її життя, а також у остиглості духовного життя у тих, хто має обов’язок голосити Слово Боже.

  • Причина духовної і моральної кризи є не у слабкості християнства, а в браку сили духа і єдності з Богом тих, хто проповідує Слово Боже. Сьогоднішній світ, як історичний факт з його проблемами і перевагами, міститься у Божому плані. Будучи одним з основних елементів християнського покликання, він водночас є місцем здійснення євангельського заклику. Перед Церквою і кожним християнином зокрема стоїть завдання побачити ці знаки часу, і зрозуміти їх саме для того, щоб як найповніше виконувати волю Божу, реалізувати своє християнське покликання і осягнути есхатологічну мету нашого життя.

 

Під час Хресної дороги відбулось урочисте перенесення з церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці праху блаженного новомученика Еміліана Ковча до Катедрального собору верховних апостолів Петра і Павла. Прахові мощі святого привезла у Чортків делегація Бучацької єпархії, яка нещодавно відвідала концтабір «Майданек» біля польського міста Люблін, де був ув’язнений священик. Еміліан Ковч зазнав жорстких репресій з боку фашистського режиму і разом із численними в’язнями був спалений у крематорію. Перебуваючи у таборі, він таємно відправляв Богослужіння, плекав серед ув’язнених віру й духовність, а багато-кого навіть навернув на Христову стежину. Відтепер приступити до мощів Еміліана Ковча могтиме кожен, адже вони перебуватимуть у катедрі. Крім цього, під час Хресної ходи до катедри перенесли ще його ікону. До блаженного також будуть звертатись у своїх молитвах і священики, адже він оголошений покровителем душпастирів та й за свого земного життя був взірцем жертвенного і безстрашного священика. Відрадно, що блаженні останки нашого мученика ХХ століття повернулись саме в Рік покликання з наголосом на священичому покликанні.

 

Хресна дорога розпочалася від церкви Вознесіння Господнього. Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії Високопреподобний о. Дмитро Григорак, ЧСВВ звернувся до пастви зі вступним словом про значення хресної ходи та особливо акцентував на вшануванні мощів блаженного мученика о. Еміліана Ковча. Наступними стаціями Хресної дороги служили пам’ятні хрести, капличка Люрдської Богоматері, знаки духовно-історичного значення та храми міста. У ході взяло участь численне духовенство на чолі з Апостольським Адміністратором Впрп. о. Дмитром Григораком, ЧСВВ, представники місцевих монаших спільнот, студенти Чортківської Дяківсько-Катехитичної академії та миряни різних конфесій. Молитву в честь Терплячого Ісуса також супроводжували страсні пісні та розважання.

 

Переповненні і наші серця вдячності до блаженномученика  о. Ємільяна Ковча за взір батька, християнина, священника а перш за все за ідеал ближнього згідно з словами Христа які Він засвідчив словом і ділом. Він дякував Богові за те що удостоївся терпіти ради Бога і ближнього а ми дякуємо за Нього як безцінний дар для нас, духовенства та вірних. Саме Він удостоївся стати покровителем душпастирів УГКЦ переслідуваної, гоненої,  нищеної але не знищеної, саме тому що мала таких вірних синів як о. Ємільян Ковч.