static-aside-menu-toggler

 

18-19 липня відбувалася щорічна Всеукраїнська проща до Марійського духовного центру у Зарваниці. Цього року проща проходила у рамках святкування Року священичого покликання. Розпочалися урочистості у суботу, 18 липня, із молитви на Вервиці біля Зарваницької Матері Божої (площа на чудотворному місці).

Після молитви Преосвященний Владика, Василій (Семенюк), Єпарх Тернопільсько-Зборівський, освятив новозбудовану купіль св. Анни.

 

12 липня у катедральному храмі Верховних Апостолів Петра і Павла відбулися урочисті святкування з нагоди храмового празника. Після святкової утрені розпочалася Божественна Літургія, яку очолив Апостольський Адміністратор високопреподобний о. Дмитро Григорак, ЧСВВ. Гостями на святкуванні була присутня як численна священича спільнота так і спільнота вірних, які прибули з усіх парафій м. Чорткова та навколишніх сіл.

У своїй проповіді Апостольський Адміністратор наголосив на апостольській традиції і верховенстві апостола Петра, а, разом з тим, на значенні терміну «католицькість». Згадавши слова з недільного Євангелія, о. Дмитро навчав вірних про інституцію Церкви як Тіла Христового, Яке єднає вірних у один організм Церкву Христову. Хто є членом святої Церкви, той має запоруку спасення і перемоги над злом.

Після закінчення Літургії відбулося урочисте освячення води.

Хрест – охорона всієї вселеної,
хрест – окраса Церкви, хрест – володарів сила,
хрест – вірних опора, хрест ангелів слава і демонів
поразка. (Світильний, Молитвослов, ст. 1035.)

Хрест спасенне знамено всіх християн, саме він увінчує і прикрашає кожний храм, як знамено перемоги та засіб нашого спасіння.

З благословення о. Макарія Солюка ЧСВВ, ігумена Чесного Хреста Господнього монастиря ОО Василіян у м. Бучач,  15 липня 2009 р. Б. о. Теофіл Штурмак ЧСВВ, намісник дому, здійснив чин освячення відреставрованого хреста, призначеного  для встановлення на вершку храму Чесного Хреста Господнього.

 alt

7 липня 2009 року на свято Різдва Івана Хрестителя, в с. Улашківці, на Чортківщині, що є офіційним відпустовим центром єпархії, відбулися урочисті святкування. Вперше всі присутні мали можливість отримати Папський відпуст, це особливий привілей для цього чудотворного місця, який надала Апостольська Столиця. На запрошення Апостольського Адміністратора Бучацької єпархії о. Дмитра Григорака, ЧСВВ відвідав с. Улашківці Владика Йосафат (Говера), Екзарх Луцький.

Владика Йосафат у співслужінні з священиками єпархії відслужив Архиєрейську Літургію та освятив воду. По закінченні Божественної Літургії усі присутні відмовили молитви «Отче наш», «Богородице Діво», «Вірую…» та «Слава Отцю…» в наміренні Святішого Отця, що є умовою отримання повного Папського  відпусту.

(Роздуми про «свято» Купала)

Важко, дорогі у Христі, дуже важко зберегти вірність Богові у час загального віровідступництва та релігійної вседозволеності. Важко переконати «всезнаючих» та «надцивілізованих» наших сучасників в існуванні реального особового зла. Як довести людям, які втратили страх Божий, що  це зло має визначальний і руйнівний на них вплив? Хто з тих, котрі не знають Бога, повірить у те, що він у руках Сатани є лише маріонеткою, а не тим, ким він сам себе уявляє?

Люцифер продовжує боротьбу з Богом, з людиною, вдаючись до різних методів. І одним з найнебезпечніших з них є намагання спрямувати людину дорогою фальшивих релігійних переконань. Століттями сили зла переконували людство у тому, що Бога немає. Це був період воюючого атеїзму, час відвертої, оголошеної дияволом Богові, війни. За Христа проливалась кров, було переслідування та мучеництво. Тепер диявол діє підступніше, небезпечніше. Зараз він пропагує бога у різних іпостасях, релігійних рухах, течіях і, навіть, наукових концепціях.

 

Одним із християнський обов’язків є поховання померлих. А якщо ці померлі воїни УПА, що загинули за волю України, то віддати їм шану – справа честі. Саме це і виконали жителі села Садки, Заліщицького району, що на Тернопільщині. Там відбулося перепоховання останків повстанців сале Садки Тимофія Подорошко (псевдо Сосна) та Василя Ягнича (псевдо Дуб). Вони загинули в місцевому лісі у криївці 1946 року. Через шість десятиліть жителі села Василь Савоцький, Василь Юріїв, Андрій Дем’янів, Ярослав Сандецький та Павло Макара розшукали криївку і провели розкопки.