Трисвяте у нашій традиції – це гімн «Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас». Він поєднує у собі серафимське славослов’я, яке чув пророк Ісая , та стих із псалма 41 . Передання приписує впровадження трисвятого до літургійного вжитку св. Проклу, патріархові Царгородському (V ст.), яке сталося за таких обставин: під час молитовної литії поза Константинополь за припинення землетрусу одного юнака було підхоплено до неба, а потім опущено назад. Юнак розповів, що чув у небі ангельську пісню «Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний», і люди почали її співати, додаючи прохання «помилуй нас». Після співу трисвятого землетрус припинився. Від того часу ця пісня за наказом цісаря Теодосія і цариці Пульхерії 450 року була введена у щоденне богослужіння. Цей гімн вживається у Східних Церквах передусім під час Літургії Слова перед читанням св. Письма.

Сирійські джерела приписують постання гімну «Святий Боже» Йосифові з Ариматеї та Никодимові, немовби ці два мужі співали цю пісню, несучи Христа до гробу.

Окрім звичайного трисвятого, наша традиція у різні пори літургійного року вживає також інші молитовні співи:

1) на Різдво, Богоявлення, Лазареву суботу, Великдень та увесь Світлий тиждень і П’ятидесятницю – «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». Ці слова буквально взяті з послання апостола Павла до Галатів (Гал. 3, 27); у вказані дні рання Церква хрестила оглашенних; ми й досі співаємо їх на хрестинах;
2) на Воздвиження Чесного Хреста і Хрестопоклінну неділю – «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо». Зі співом цього тропаря ми творимо земні поклони на утрені та після приписаних богослужінь, почитаючи Животворяще Древо на празники почитання Хреста Господнього; його ж чуємо на кожній недільній утрені у складі гімну «Воскресіння Христове убачивши…» та на воскресній вечірні 3-го гласу під час співу стихир на «Господи, взиваю…».

Під час співу трисвятого предстоятель відходить на горне місце. Воно є символом престолу Бога Отця – невидимого Бога, якого нам об’явив Син. Про царський Божий херувимський престол говорить також і молитва, з якою предстоятель входить на горне місце. Сидіти на ньому може тільки архієрей, як досконалий символ Христа-Первосвященика, який єдиний увійшов до Отчої слави і є рівний Йому, священик натомість сідає з південного боку – як апостол у присутності Учителя. Цим сходженням завершується малий вхід.

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич