Після другого антифону співають урочистий догматичний гімн «Єдинородний Сину…», введений до Літургії імператором Юстиніаном у VI столітті. Так свідчить нам візантійський історик Теофан.  Гімн возвеличує Христа – предвічне Боже Слово, яке задля людського спасіння воплотилося, було розп’яте і воскресло, не полишаючи свого Божества.

Єдинородний Сину і Слове Божий, безсмертний Ти, і зволив Ти спасіння нашого ради воплотитися від святої Богородиці і Приснодіви Марії, незмінно ставши чоловіком. І розп’ятий був Ти, Христе Боже, смертю смерть подолав. Ти один у Святої Тройці, рівнославимий з Отцем і Святим Духом, спаси нас.  

Цією піснею супроти різних єретиків підкреслюють вчення про Божественну і людську природи Ісуса Христа. «Єдинородний Сину» ввели через єресь монофізитів, які вважали що Христос має одну природу; це гімн слави Христові.

Він повний глибоких правд про Христа: про Його природу, воплочення, смерть і воскресіння. Він направду короткий, але дуже змістовний і христоцентричний. «Єдинородний Сину» це коротко зібрана ціла догматична наука про Христа.

В першу чергу Христа називають «єдинородним Сином Божим», бо Він є другою Божою Особою, рівний щодо природи Небесному Отцеві. Христос є Сином Божим за природою, а не так як ми – ласкою є законними дітьми Божими. Христос є також Слово Боже; так Його назвав св. апостол Іван Богослов у своїй Євангелії (1, 14). Христос є Словом Божим, образом і відблиском слави Отця. Цей Христос, хоч рівний Отцю, захотів однак для нашого спасіння стати чоловіком і прийняти людське тіло з Пречистої Діви Марії. Прийнявши людську природу, Христос не втратив і не змінив своєї Божої природи. Тому кажеться в пісні, що Христос «непреложно (по грецьки: атрептос – незмінно, без жодного змішання) вочеловічивийся». Діло спасіння завершив Христос своєю смертю і Воскресінням.

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич