- Що робити, якщо ви випадково почули чужу сповідь?
Інколи трапляються випадки, коли людина може почути чужу сповідь. Якщо це трапилось ненавмисно, то слід знати, що у цьому випадку людина зобов’язана зберігати у таємниці те, що почула. Все-таки слід остерігатись таких випадків і не підходити надто близько до місця, де хтось сповідається.
- Чи може священик якимось чином використати інформацію, яку почув на сповіді?
Священик у жодному випадку не може використовувати інформацію, почуту на сповіді. Він зобов’язаний зберігати все, що почув на сповіді, у суворій таємниці, навіть якщо це становить небезпеку для нього (Кодекс Канонів Східних Церков, к. 733, к. 734).
- Що робити, коли людину змушують сповідатися проти її волі?
Сповідь є добровільним вибором людини і до неї не можна змушувати, оскільки це заперечує саму суть цього Таїнства.
- Чи потрібно детально розповідати про вчинені гріхи?
Детально слід розповідати лише про тяжкі гріхи (час, місце, за яких обставин, які наслідки тощо). Стосовно інших гріхів – досить обмежитись лише їх переліком. Тим не менше, не варто вживати на сповіді загальних фраз, як наприклад: «грішний у всьому», «багато нагрішив» тощо.
- Чи можуть сповідатись душевнохворі або розумово неповносправні?
Можливість сповіді таких людей залежить від того, до якої міри вони усвідомлюють власні вчинки і чи є в них ознаки покаяння та бажання приступати до сповіді. Якщо у людини спостерігається значна розумова неповносправність (це також стосується людей похилого віку), то таку особу Церква трактує як дитину і дозволяє причащатися без сповіді.
- У скільки років дитина має сповідатися вперше?
Щодо віку, з якого мають сповідатися діти, існували різні погляди і звичаї. У нас, як правило, дітей приводять до сповіді у 6-9 років. Готовність до Таїнства залежить не стільки від віку, як від психологічного розвитку дитини. З церковних приписів довідуємося, що: «кожний вірний, що досягнув віку розсудливости, повинен сповідатися …» (Катехизм Католицької Церкви, 1457). Батькам слід подбати про те, щоб дитина пройшла належну підготовку до сповіді у катехитичній школі, які діють при храмах.
- Хто може сповідати?
Оскільки Христос довірив своїм апостолам служити примиренню людей з Богом, то їхні наступники – єпископи і помічники єпископів – священики продовжують це служіння, маючи владу прощати всі гріхи «в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Катехизм Католицької Церкви, 1461). Тому сповідати можуть лише єпископи та священики (Катехизм Католицької Церкви, 722).
- Які гріхи є «важкими», а які «легкими»?
Важкими гріхами є ті, які завдають душі людини великої шкоди, остаточно позбавляючи її Божої благодаті (наприклад, убивсто, крадіж, подружня зрада, дошлюбне статеве життя, побиття іншої людини, наклеп тощо). Важкі гріхи, як правило, завдають шкоди не лише людині, яка їх вчинила, але й іншим людям. Слід пам’ятати, що класифікація гріхів на «важкі» та «легкі» є досить умовною, позаяк кожен найменший гріх з часом може призвести до важкого гріха. Як правило, з легкими гріхами (а це, наприклад, похітливі думки, брехня, сварки, заздрість, обмови тощо) набагато складніше боротися, ніж із важкими, Тому їх не слід легковажити, а приділяти їм належну увагу як у повсякденному житті, так і під час приготування до Таїнства Покаяння
- Чи може священик на сповіді ставити питання «інтимного» характеру?
Норми християнського життя стосуються усіх сфер без винятку, тому слід сповідатися із грішних вчинків, які стосуються також «інтимної» сфери. Під час сповіді священик може поставити каяникові з’ясувальні запитання, які людина може розцінювати як втручання в «інтимну» сферу. Щоб уникнути таких ситуацій, варто бути щирим при виявленні своїх гріхів. Сповідник починає ставити питання тоді, коли людина намагається відбутись загальними фразами. Це священик робить задля добра самої ж людини, бо нерідко дехто достеменно не знає, що є гріхом, а що ні.
- Чи можна греко-католику сповідатися у римо-католицького священика?
Сповідь, як і інші Таїнства, приймаємо у тій Церкві, до якої належимо, й у своїй парафії. Однак якщо немає можливості цього зробити у греко-католицькій церкві, то можна сповідатись і у римо-католицького священика.
- Чи можна сповідатись у священиків, які належать до Церкви (УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ), яка не є у сопричасті з Католицькою Церквою?
У священиків інших християнських конфесій, які не перебувають у єдності з Католицькою Церквою, можна сповідатися лише у виняткових випадках, коли немає жодної можливості висповідатись у греко-католицького або римо-католицького священика (Кодекс Канонів Східної Церкви, к. 671§2). Окрім того, слід повідомити священика, до якого ви прийшли сповідатися, про те, що ви належити до УГКЦ.
о. Мирослав Думич, доктор літургійного богослов’я