• Як відбувається сповідь?

Прийшовши сповідатись, робимо знак хреста і вітаємо отця-сповідника словами: Слава Ісусу Христу! Останній раз я сповідався (і тут кажемо, коли); я зневажив Бога такими гріхами…

Перелічуємо гріхи, так як їх собі пригадали в іспиті сумління. Відтак кажемо: Жалую з цілого серця, що я своїми гріхами зневажив Бога.

Священик повчає і накладає покуту. Відтак подає розрішення (спеціальна молитва священика), а ми, хрестячись тричі, молимось: Боже, милостивий будь мені, грішному. Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив я, Господи, прости мені.

Коли священик уже дав розрішення, робимо знак хреста і, подякувавши, відходимо та відбуваємо завдану покуту (Подано за молитовником «Прийдіте поклонімся», Львів 2004, с. 137).

• У яких випадках священик може не дати розрішення під час Таїнства Покаяння?

Існують гріхи, розрішати від яких має право лише вища церковна влада. Порядок розрішення у таких випадках визначено церковними законами.

Оскільки метою сповіді є визнання власних гріхів, покаяння і відвернення від грішної поведінки, то священик може не дати розрішення, якщо людина не шкодує за вчинені гріхи, вважає, що вчинила правильно, і не бажає виправлятись.

Якщо особа живе у цивільному подружжі, не маючи церковного шлюбу, то також не може отримати розрішення, поки не врегулює свій подружній статус відповідно до церковних норм. Буває й так, що один з подругів не хоче прийняти Таїнство Вінчання (Шлюбу), й це спричиняє кривду іншій стороні, яка не має змоги сповідатися та причащатися. Якщо ви опинилися у такій ситуації, то зверніться до свого пароха або єпископа. У таких випадках єпископ може «оздоровити подружжя в корені» (церковна влада розглядає таку ситуацію і в разі позитивного рішення видає декрет про «оздоровлення подружжя», після чого ваш шлюб відповідатиме церковним приписам. Відтоді така особа зможе приступати до Таїнств Покаяння та Євхаристії.

• Як діяти в ситуації, коли немає жодної можливості отримати прощення гріхів у Таїнстві Покаяння?

Якщо немає священика, який би міг вислухати сповідь, можемо збудити в собі почуття глибокої душевної скрухи, зробити іспит сумління, розкаятися у своїх гріхах та постановити їх більше не повторювати. А в невідкладному випадку (якщо є загроза смерті) треба пережити в серці глибокий жаль за свої провини і перепросити Бога, віддаючи себе вповні в Його руки, як люблячому і милосердному Отцеві. Також слід постановити при найближчій нагоді висповідати свої гріхи духовному отцеві.

о.  Мирослав Думич , доктор літургійного богослов’я