Чин Миропомазання звершується відразу після Хрещення, бо де життя, там і дихання. Для Миропомазання використовують миро.

Святе Миро. Освячення мира відбувається урочисто у Великий четвер, під час Божественної Літургії св. Василія Великого. На Великому вході перед Святими Дарами протоієрей несе алебастрову амфору, а інші священики несуть 12 посудин з миром. Їх супроводжують диякони з репі дами, свічками й кадилом. Єпископ чекає в царських дверях, бере амфору і ставить її на святому престолі. Після того всі пресвітери входять у святилище і ставлять посудини з миром на відповідне місце. Після освячення Чесних Дарів відбувається освячення мира. Єпископ відкриває кожну посудину з миром, благословляє три рази в ім’я Отця і Сина і Святого Духа та виголошує молитву, в якій випрошує в Бога зіслання Святого Духа на миро, яке має бути охороною життя, освячення душ і тіл та оливою радості.

Помазування миром стало загальним звичаєм Христової Церкви наприкінці ІІ ст. У первісній Церкві всім уділяли Святе Миропомазання відразу після хрещення – і дітям, і дорослим. Святе Миропомазання приносить нам Божу мудрість і силу мужньо визнавати святу віру, жити так, як вона навчає та завжди і всюди бути добрими Христовими воїнами. Як Святе Хрещення, так і Святе Миропомазання витискає на нашій душі незнищенний слід, тому ці два Святих Таїнства можна приймати тільки один раз у житті.

Хто і як уділяє Миропомазання? Від найдавніших часів служителем Святого Миропомазання був єпископ або священик. Приблизно від VI століття це Таїнство на Заході уділяє лише єпископ, а священик міг його здійснювати тільки за особливим дозволом єпископа. У Східних Церквах Святе Таїнство Миропомазання може уділяти кожний священик. Зате і на Сході, і на Заході святе миро для цього Таїнства може освятити тільки єпископ.

ІІ Ватиканський Собор у декреті «Про Східні Церкви» щодо Миропомазання дає такий припис: «Правопорядок про служителя святого мира, що від давніх часів існує у Східних Церквах, нехай буде вповні обновлений. Тому священики можуть уділяти це Святе Таїнство, вживаючи миро, посвячене патріархом чи єпископом» (§ 13).

Різні Церкви мали різні звичаї й обряди при уділені Святого Таїнства Миропомазання. У деяких Церквах, передусім на Заході, помазували тільки чоло, а в інших, крім чола, ще й органи чуттів.

Св. Кирило Єрусалимський про спосіб миропомазування до своїх неофітів говорить так: «Найперше ви були помазані на чолі, щоб увільнитися вам від стиду, що його перший переступник-чоловік всюди носив; опісля на вухах, щоб вам для слухання божественних Таїнств дістати вухо, про яке сказав пророк Ісая: і дав мені Господь вухо, щоб я слухав (див. Іс. 50, 4). І Господь Ісус у Євангелії каже: «Хто має вуха, нехай слухає» (Мт. 11, 15), опісля  - на ніздрях, щоб, одягнувшись у повну зброю Божу, «ви могли дати відсіч хитрощам диявольським» (Еф. 6, 11)».

о.  Мирослав Думич
доктор літургійного богослов’я