Школа читання Святого Письма при Катедральному Соборі Верховних Апп. Петра і Павла м. Чортків, що діє з 2016 р. Б, закінчила читання другої книги Біблії Старого Заповіту Вихід. Книга інформує про те, як Мойсей по вказівці Господа був не тільки вождем, але й літописцем ізраїльського народу. Вона написана в той стародавній час, коли в історії ізраїльського народу відбулися дві важливі події: звільнення з єгипетського рабства і заключення заповіту з Богом на горі Сінай. Обидві події відбулися по бажанню Господа і для виконання Його особливих намірів.

Починається книга з нагадуванням імен синів Якова, що прийшли із своїми сім’ями в єгипетський край, коли в тій землі, де проживали вони, був сильний голод. З того часу пройшло вже понад чотириста років, і народ ізраїльський сильно розмножився і став надзвичайно сильним.
Чисельність Ізраїля навіювала на єгипетського царя певний страх. Він переживав, щоб цей народ часом не прилучився до ворогів Єгипту і не пішов воювати з єгиптянами. Фараон приймає рішення посилити гноблення над ізраїльтянами і зробити їхню працю на Єгипет важкою. Це не перешкодило народу множитись і ширитись на землі єгипетській. Тоді цар видає наказ єврейським бабам-повитухам вбивати кожну дитину чоловічої статі. Баби–повитухи боялися Бога і не робили того, як казав їм єгипетський цар. «І вони лишали хлопчиків при житті» (Вихід 1:17). В сім’ї одних ізраїльтян народився хлопчик. Мати три місяці ховала хлопчика, щоб його не вбили за приказом фараона. Коли більше не було можливості його ховати, вона зробила папірусову скриньку, засмолила її смолою і положила туди дитину. Віднісши скриньку до річки, мати сховала її в очереті. Старшій дочці сказала спостерігати здалека, щоб бачити, що йому станеться. На той час дочка царя прогулювалася з своєю прислугою бо березі річки Нілу. Вона побачила в очереті скриньку з дитиною, і їй прийшла в голову чудова ідея всиновити дитину. Хлопчика можна виховати, і він стане наслідником фараона. Таким чином за провидінням Божим Мойсей, так назвали хлопчика, опинився в палатах єгипетського царя. Одного разу, бувши вже дорослим, він вийшов подивитися на своїх братів-ізраїльтян і побачив єгиптянина, що бив одного єврея з братів його. Мойсей вбив єгиптянина і сховав його у піску. А коли ця справа стала відома фараону і він шукав Мойсея, щоб вбити його, то Мойсей злякавшися, тікає і оселяється в мідіянській країні. «І сталося по довгих днях, - і вмер цар Єгипту. А ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога. І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта з Аврааом, Ісааком та Яковом. І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними.» (Вихід 2:23-25). Там, у мідіянській пустелі Бог з’являється Мойсею у вогняному полум’ї посеред тернового куща і представляється йому як Бог Авраама, Ісаака і Якова. Господь повідомив про те, що знає усі болі і страждання Свого народу. Він доручає Мойсею вивести синів ізраїлевих з Єгипту.
Маючи певні вагання і переживання за виконання цього доручення, Мойсей бажає мати певні переконання, від чийого імені він виконуватиме цю справу. І Господь відкриває Мойсеєві Своє Ім’я. «І сказав Бог Мойсеєві: «Я Той, що є». І сказав: «Отак скажеш Ізраїлевим синам. Сущий послав мене до вас». (Вихід 3:14).
Мойсей, запевнений в Божій підтримці, іде в Єгипет. Чому Господь бажав вивести ізраїльтян з Єгипту? Ізраїль – це той народ, який мав правильне знання про Живого Бога. Але перебування в Єгипті, важка праця, статус рабів зробили свій відбиток на свідомість євреїв. Їхня релігія змішалася з ідолопоклонством і релігією єгиптян, запозичивши від них поклоніння бикам, тільцям. Ізраїль став наполовину поганським. І вже в четвертому поколінні цей народ мав потребу в повному відродженні, щоб повернутися до віри своїх батьків, віри в Живого Бога.
Перш ніж вивести Ізраїля з Єгипту, Бог явив Своє правосуддя в десяти язвах. Від цих язв страждав Єгипет, а ізраїльський народ був захищений Богом.
Десять разів Господь посилав Мойсея, якого вибрав вождем Ізраїля до фараона, щоб той відпустив народ Божий, але той не визнав Всевишнього і народ ізраїльський не відпускав. І тільки після останньої кари, коли в Єгипті загинули всі первенці, фараон розлючений своєю неспроможністю протистояти Богу Ізраїля, відпустив народ Божий.
Будучи в єгипетському рабстві, ізраїльтяни запозичили вчення Єгипту. Вони сприймали Бога, що створив небо і землю і все, що на них в образі тварин. Потрібен був час, щоб та неправда, посіяна єгипетською релігією, була замінена правдою Божою.
Спочатку Господь встановлює свято Пасхи, як символ визволення народу з рабства. Потім Він навчає ізраїльтян, яким є істинний день поклоніння Богові. Кожен ранок євреї збирали в пустелі манну (небесний хліб), а вдень суботній манна не випадала. Таким чином Господь бажав закарбувати в пам’яті Своїх дітей, що суботній день – це день для прославляння Бога. Бажаючи відкрити народу Свій люблячий характер, Господь супроводжував їх в пустелі в хмарному стовпі в день, зберігаючи від палючого сонця, а у вогняному стовпі в ночі, охороняючи від холоду.
Важливим моментом виховання бувших рабів було відкриття Всемогутнього Його моральної чистоти і святості на горі Сінай. (Вихід 20:1-4). Там Господь проголосив Свій Закон, що складається з десяти заповідей. Народ повинен був навчитися по новому: в любові до Бога і любові до ближніх.
Книга Вихід описує також будівництво скинії заповіту, яке Господь доручив Мойсею, щоб Він міг перебувати постійно з Своїм народом. На горі Мойсею була показана Небесна Святиня, і він повинен був зробити на землі точно так, як бачив на небі. (Вихід 25:8-10). А також про виготовлення службових шат. (Вихід 39).
Господь багато чому навчав народ в пустелі, але не так легко народ засвоював Божу науку. Було і відступлення. Коли Мойсей затримався на горі, де перебував в присутності Бога, то народ під горою зробив собі золоте теля і став поклонятися йому. (Вихід 32).
Згадана книга передає різні закони і поради стосовно щоденного життя людей, їхнього морального стану, соціального і духовного. Вихід – єдина книга Біблії, в якій Господь відкриває свій характер, яким Він є. «І перейшов Господь перед лицем його та й викликнув: «Господь, - Господь Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях» (Вихід 34:6-7).
Ось коротко про другу книгу Біблії – Вихід, яка налічує в собі сорок розділів.
Біблія – невичерпне джерело Божої мудрості.
Читаймо! Користаймо! Сьогодні, як і в стародавні часи, Господь бажає, щоб люди могли познайомитися із істинним Богом. Тільки в Ньому – наше благополуччя і спасіння.
Нашу групу очолює досвідчений священнослужитель Катедрального Собору Верховних Апп. Петра і Павла о. д-р Мирослав Думич, і разом із слухачами запрошує всіх бажаючих щовівторка відвідувати школу. В ній отримаєте роз’яснення, знання, поспілкуєтеся з Богом.
«Хай Господь буде розкіш твоя, - і Він сповнить тобі твого серця бажання». (Псалом 36:4).

Марія Саврук
парафіянка Собору Верховних Апп. Петра і Павла
м. Чортків