В українській народній традиції ворожіння – це ритуал, що спрямований на контакт з потойбічними силами. Щоб дізнатися майбутнє, потрібно було уважно приглядатися до посланих природою знаків та вміти їх розгадувати. Споконвіку існували ворожки та чарівники-мольфари, які володіли таємними знаннями і вміли бачити людські долі.

В часи язичництва ворожили. Вважалося, що напередодні Андрія – у цей час зв'язок з потойбічним світом особливо тісний.

Що ж таке ворожіння? Йдеться про вгадування, спроби дізнатися щось невідоме з минулого чи майбутнього. Святе Письмо розповідає, що реальність у якій ми живемо, складається із матеріального та духовного світу. Людина власними силами може бачити, чути, відчувати лише видиму частину світу. Щоб заглянути у духовний світ потрібно використовувати певні надприродні засоби. Людське бажання знати майбутнє та цікавість до того, що відбувається у духовному світі переросли у цілу течію, яка відома під назвою магія та окультизм. Тому, очевидно, що ворожіння – це також вид окультизму.

Кожна спроба ворожіння – це процес контакту, спілкування із представниками потойбічного світу, який складається із вірних Богові ангелів, та тих, які збунтувалися, та на чолі із Люцифером відійшли від Бога. Але які саме сили, добрі чи злі, вступають у контакт із людьми під час магічних ритуалів? Яке їхнє ставлення до людини, що виконує ритуал?

Ось що говорить про диявола Біблія: «Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів 8, 44). Але чому це «працює», чому часто збувається те, що наворожили? Таке питання може виникати у людей, які своє уявлення про сатану сформували на основі казкових кумедних і часто безпорадних рогатих чортиків. Насправді демони – це злі ангели, які є значно розумніші та могутніші від людей. Вони досконало знають наше минуле, а тому можуть робити прогнози на майбутнє. А  той факт, що інколи гадання збуваються є також обманом сатани. Тільки обман не у тому, що інформація, отримана таким шляхом буде завжди неправдивою, а у тому що ця інформація отримана не безплатно. Чого б це ворог людства почав допомагати, говорити правду та ще й безплатно?!

За отриману інформацію ви розплачуєтеся дорогою ціною. Відрікшись від Ісуса та вступивши в контакт із сатаною, ви втрачаєте Божий захист та дозволяєте демонам взяти владу над вашим життям. І будьте впевнені, що вони не будуть діяти у ваших інтересах! Згадайте, що Біблія пише про те, як диявол поводиться із підвладними йому людьми: «І почасту кидав він (сатана) ним (біснуватим хлопцем) і в огонь, і до води, щоб його погубити» (Мк 9, 22). Сьогодні сатана використовує значно екстравагантніші методи, але його ціль не змінилася.

Хтось може сказати, що ми намагаємося вас налякати. А ворожіння на Андрія це лише розвага. Можливо і так, але чомусь наслідки цієї розваги зовсім невеселі. Не жартуйте із демонами. Із сторони це може виглядати досить безневинно чи навіть весело, але ціна тих жартів може бути погублена душа та зруйноване життя.

Бог може об’явити майбутнє своїм пророкам чи іншим святим. Однак праведна християнська поведінка полягає в тому, щоб із довірою віддавати себе в руки Божого Провидіння в тому, що стосується майбутнього, й відкидати всяку нездорову цікавість із цього приводу. Необачність може виявитися браком відповідальності.

Усі форми ворожбитства треба відкинути: вдавання до сатани чи до демонів, викликання померлих чи інші дії, що помилково передбачають «розкриття» майбутнього (Пор. Втор 18, 10; Єр 29, 8). 

Андріївські вечорниці часто мають сценарії ворожбитського характеру. Але більшість учасників ворожіння на Андрія навіть не здогадуються про справжнє походження цього свята, пов’язуючи його з святом Андрія Первозваного. Насправді, ще задовго до того, як Церква почала відзначати свято Андрія, наші предки саме в цей день відзначали язичницьке свято, що було насичене любовно-магічними ритуалами. Це свято припадало на кінець року, адже наші предки вірили, що саме в цей час потойбічні сили стають активнішими та легше йдуть на контакт.

Будь-які ворожіння, перестрибування через вогнище, замовляння, Церква вважає гріхом, який суворо засуджує Біблія («Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою» Втор. 18, 10-12).

«Ми в це не віримо», «Це тільки розваги», «Ми не ворожимо, а розважаємося». Саме такі виправдання можна почути від учасників сумнівних розваг із елементами окультизму. Часто до різного роду ворожіння на Андрія вдаються навіть християни, які здавалося б мали усвідомлювати всю відповідальність за свої вчинки. Можу зрозуміти людей, які через свою непоінформованість беруть участь у масових ворожіннях. Дивує присутність на таких заходах християн, які чомусь закривають очі на біблійне вчення щодо будь-якого виду ворожіння.

Дивує і те, що навіть люди, що вважають себе атеїстами, тобто заперечують існування будь-яких надприродних сил, зраджують своїм власним переконанням та беруть участь у ворожбі в ніч на Андрія.

На жаль, ні життєві переконання, ні віросповідання, ні особисті наміри не дають «імунітету» від наслідків небезпечних розваг.

Чарування. «Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою» (Втор 18, 10-12).

«Так бо говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Не давайте себе ошукувати вашим пророкам, що між вами, та вашим віщунам, і не зважайте на сни ваші, що вам сняться» (Єр 29, 8).

«А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім’я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе з щось велике… » (Ді 8,9 і наст.).

«Ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, Царства Божого не успадкують» (Гал 5, 20-21).  

«І не покаялися в убивствах своїх, ні в чарівництвах своїх, ні в розпустах своїх, ні в крадіжках своїх» (Од 9, 21).

«Боязливих же, і безвірних, і мерзких, і убивників, і розпусних, і чарівників, і ідолопоклонників, і всіх лжеців – пай їхній в озері, що горить огнем і сіркою; то смерть друга» (Од 21,8).

«Назовні – пси, і чарівники, і розпусники, і вбивці, і ідолопоклонники, і всі, що люблять і чинять лжу» (Од 22, 15).