Бучацька Єпархія УГКЦ Відпустові місця

Пошук

 


Designed by:
Site hosting Joomla Templates
Web hosting services
Чудотворні ікони села - Чудесна ікона св. Івана Хрестителя Друк e-mail
Головна статті
Чудотворні ікони села
Чудесна ікона св. Івана Хрестителя
Чудотворні ікони села
Улашківські святі в поезії
Всі сторінки

Чудесна ікона св. Івана Хрестителя

“Істинно кажу вам, що між народженими від
 жінок не було більшого від Івана Хрестителя”
(Мат. 11, 11)

Дещо скромніше місце в історії чудотворінь після Пресвятої Богородиці посідають інші святі та їхні ікони, а зокрема Івана Хрестителя (фото 3). Перші свідчення культу св. Івана походять ще з ІІІ-IV ст. і повязані зі святом Різдва Івана Хрестителя. На це свято проповідували св. Амбросій (+397 р.), св. Йоан Золотоустий (+407 р.), та св. Августин (+430 р.). На Заході празник Різдва св. Йоана Предтечі знаходиться в найдавнішому календарі Африканської Церкви з V ст. Вже в VІ ст. це свято було одним з найбільших, в хієрархії свят займало четверте місце після Різдва Христового, Великодня і Зіслання Святого Духа. А священослужителі мали привілей відправляти три Богослужіння у свято Різдва Івана Хрестителя: вечірню Службу, на якій славили святого як Предтечу, по опівночі –славили як Хрестителя, та в день – як пророка і мученика.

В історії людства було тільки три славні і чудесні зачаття, що їх Церква звеличує своїми богослужіннями: зачаття Пресвятої Діви Марії св. Анною, зачаття св. Івана Хрестителя св. Єлисаветою та зачаття Ісуса Христа Пресвятою Богородицею. А через чудесне зачаття Діви Марії, Івана Хрестителя та Ісуса, християнська Церква святкує тільки три, - саме їх св. народження. Це ще раз доказує, як почесне місце в рядах святих займав св. Іван Хреститель.

Чернець Чину оо. Систерсів та учитель Церкви, св. Бернард (+1153 р.) пише так: “Церква почитає смерть своїх святих, бо їхнє життя і смерть були святі. Але в св. Йоана вона святкує вже його народження, бо те народження було святе і було джерелом св. радості, і воно є якраз тим винятком, що відрізняє св. Йоана від усіх інших, яких народження не попереджали такі знаки, як попереджали народження св. Йоана”.

Отець Юліан Катрій ЧСВВ, у своїй книжці „Пізнай свій обряд”, говорить так про св. Івана Хрестителя: “Його особа поміж святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і геройська. Це велетень духу, що стоїть на грані двох завітів – Старого і Нового. Він замикає пророків, а отвирає апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча-вістун, хреститель і мученик. Він одинокий мав ласку хрестити Того, що його інші пророки тільки пророкували і в дусі бачили.”

А св. Августин так проповідував: “Пророки, патріархи, апостоли, мученики не родилися пророками, патріархами, апостолами, мучениками, а родилися, як усі люди, і ласку Святого Духа одержали аж по своїм народженні, але св. Йоан народився як Хреститель. Він іще не народився, а вже пророкує , а тому, що ще не може пророкувати устами, то знаком виявляє свою радість. Він одержав скоріше Божого, як людського духа".

Oсобливим культом Господній Предтеча славиться у Східній Церкві. “Візантія, від першопочатків віддавала святому велику честь. Та, ще більшої сили там набрав культ св. Івана Хрестителя за часів правління Михайла ІІІ (842 – 867), коли втретє було віднайдено голову святого та поховано у монастирі св. Івана (Студіон)”. Від того часу св. Предтеча на завжди зайняв місце з лівої сторони при троні Христа, а Мати Божа з правої – на іконі Деісіс. Св. Предтеча враз із Богородицею стали найбільшими заступниками перед Господом, простягаючи руки, просять прощення провин та милосердя для людства. Про особливу набожність до св. Івана найкраще свідчать аж шість свят на його честь в церковному році: Празник зачаття, Різдва, Усікнення голови, Перше і Друге знайдення голови, Третє знайдення та Собор Предтечі. Також свідком поширеного культу св. Івана є почитання його святих мощів, посвята церков на його честь, а передовсім численна іконографія.

Найстарші зображення св. Івана Хрестителя походять з ІІІ ст. з Римських катакомб, де він був представлений в туніці та плащі. В VІ ст. вже його зображують як пророка чи пустельника в шатах з верблюжої шерсті, перев’язаної паском. А від ХІІ ст. у візантійській іконографії Предтечу малюють з крилами, і тим прирівнюють його до ангела – посланця, або без крил, а одітого в звірячу шкіру, бо як пишуть апокрифи – “самі ангели на пустині подарували св. Іванові шкіру, яка приросла до його тіла.” На Сході акцентували на зовнішній вигляд святого, зображували його дуже худим, з непідстриженим волоссям, бородою та з босими ногами. Найчастіше, зображували св. Івана Хрестителя на іконах Хрещення Ісуса в Йордані. Часто Предтеча пальцем вказує на Ісуса, і тримає звій з написом: “Це Агнець Божий”, або “Покайтеся, бо близьке Царство Небесне”. Також, св. Івана малювали як юнака, що тримає баранця на своїм рамені, або дитя в образі Пресвятої Родини.

На чудотворній Улашківській іконі св. Івана Хрестителя, св. Іван зображений у довгій туніці та плащі, перев’язаний паском і взутий в сандали. Права рука і вказівний палець святого піднесені вгору, а лівою рукою тулить до себе розгорнутий звій з написом “Покайтеся”, та одночасно тримає довгий жезл, який вгорі закінчується хрестом. Яків Креховський тлумачить жезл у руках святих, як “символ авторитету та місії уповноважених Божих посланців”, “хрест, як символ мучеництва”, а “піднесена з долонею одна рука – символ напоумлення і перестороги”. Але тут, можливо св. Предтеча також вказує умовно на Ісуса, та промовляє: “Покайтеся, бо близьке Царство Небесне”.

Нажаль, про ікону св. Івана Хрестителя з Улашковець немає майже жодних архівних записів. Як повідомив о. парох Теодозій Крецул: “колись вони були, та пропали безслідно - частина ще в трагічному 1740 р.”, про який неодноразово вже згадувалось, “а частина в комуністичні часи”. Тому, цей підрозділ виглядатиме значно меншим від попереднього.

Ікона св. Івана Хрестителя справді вимагає і заслуговує глибокого дослідження. Щодо її походження, то відомо тільки, що “принесли її з собою у 1315 р. кілька монахів, що поселилися у вапнякових печерах гори,” та, що вже тоді “ікону принесли чудотворну і старовинну”.Саме через чудотворну ікону св. Предтечі село Улашківці стало славним місцем паломництва. В Календарі Світла згадується, що “вістку про монахів - василіян та ікону св. Івана розносили по всій Європі купці. Бо ж Улашківці були містечком, що стояло на торговому шляху від Балтійського моря до Чорного, та із Сходу на Захід. Тут пізніше влаштовувалися великі ярмарки, на які збирали купців з Греції, Волощини, Туреччини, Німеччини та Чехії”.

Ще до сьогоднішніх днів збереглась скельна печера-каплиця, яку з давна називають “Святий Ян” (фото 4, 5). У ній же спочатку зберігалась чудотворна ікона св. Івана Хрестителя, при якій у 1673 р. молився майбутній польський король Ян Собєський ІІІ зі своїм військом, яке за його наказом поширило ту каплицю, яка була завбільшки 4-5 м. кв. Також, над тією каплицею, у скелі стояла колись фігура св. Івана Хрестителя, з-під якої випливала вода. Неподалік від цього місця, на старому постаменті, у 1856 р. о. Ігнатій Нагурський своїм коштом поставив кам’яний хрест. Цей хрест, хоч дещо пошкоджений, зберігся до наших днів, а неподалік, як колись - випливають потужні джерела, “жива” вода яких, як запевняють прочани, помічна на хвороби очей, тому під час відпусту до цієї води завжди велика черга людей (фото 6).

Відомо також, що “у 1775 р. перероблено шати ікони св. Івана Хрестителя, які збереглись донині, а сама ікона напевно перемальована”. У деяких опрацюваннях згадується, що чудотворна  ікона знаходилась на правому бічному  престолі в кам’яній церкві, збудованій в 1865 р. Нажаль, жодних інших відомостей про історичну долю ікони, те, де вона цілий час знаходилась, коли була перенесена з однойменної каплиці до церкви, не збереглось, в порівнянні з іконою Богородиці.

Тим не менше, відомим і певним є те, що набожність народу до Улашківської чудотворної ікони св. Івана Хрестителя була надзвичайно велика. Про це виразно свідчать відпусти монастиря на честь св. Предтечі. Найстаршим і найбільшим – восьмиденним відпустом, який славним залишився й до тепер, є відпуст у Свято Різдва св. Івана Хрестителя 7 липня. Поширив, надавши право на восьмиденний відпуст у це свято - митрополит Атаназій Шептицький у 1738 р. Також, саме в це свято, на монастирській горі відбувались колись згадані у попередньому розділі великі ярмарки, якими Улашківці прославились на цілий світ. Щодо інших відпустів на честь св. Предтечі, то був теж відпуст у свято Усікнення голови св. Івана Хрестителя, проте вже менш знаний.

На протязі кількох десятків літ більшовицької влади улашківський монастир перебував у руїні та забутті, а духовні провідники скиталися по тюрмах і таборах Сибіру. Не було тих славних відпустів на улашківській Ясній Горі. Та 1990 р. дав нове життя монастиреві. Повернулись монахи - василіяни, які з поміччю парафіян відновили монастир і церкву з руїн. Віднайшлась теж, хоч і “в плачевному стані, обпалена ікона св. Івана Хрестителя, яку в травні 1997 р. у Львові реставровано. А опісля, сяючу золотом ікону було виставлено в одній з церков міста Чорткова на місячне паломництво”. І знову, як колись десятки тисяч людей спішило помолитися у стіп св. Предтечі, отримуючи від нього численні ласки зцілення й оздоровлення душі і тіла. І тепер, щорічно в Улашківській обителі відбуваються відпусти, як у свята Богородичні так і Святойванівські, проте найбільшим, як колись залишається відпуст на Різдво св. Івана Хрестителя.



 
Бучацька Єпархія УГКЦ, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting