Бучацька Єпархія УГКЦ Літургійна комісія Богослужіння Таїнства Подружжя. Символізм чинів заручин і вінчання: обхід кругом тетраподу

Пошук

 


Designed by:
Site hosting Joomla Templates
Web hosting services
Богослужіння Таїнства Подружжя. Символізм чинів заручин і вінчання: обхід кругом тетраподу Друк e-mail

Богослужіння Таїнства Подружжя. Символізм чинів заручин і вінчання: обхід кругом тетраподу

Обхід навколо тетраподу – це перші спільні кроки молодого подружжя у їхньому спільному житті. Священик дає молодятам єпитрахиль, що символізує руки Христа, за які тримаються ново вінчані, роблячи перші кроки разом з Господом.

На тетраподі, що символізує земну кулю, земне  життя молодої пари, стоїть хрест, що символізує спасіння всього світу, а також лежить Євангеліє, яке символізує Слово самого Бога живого і має стати орієнтиром для подружжя на все життя. Роблячи обхід довкола тетраподу, молодята засвідчують, що центром їхнього життя є Господь Бог Ісус Христос.

Подружній подвиг розкривається також у тропарях, які співають перед зніманням вінців, протягом обходу кругом тетраподу. У першому тропарі – «Ісає, ликуй, Діва мала в утробі і родила Сина Еммануїла, Бога й чоловіка» - Церква радіє здійсненню пророцтва Ісаї про прихід і перебування Бога-Еммануїла в новому подружжі. У другому – «Святії мученики, ви славно страждали і вінчалися» - Церква молиться до святих мучеників про їхнє заступництво, аби Христос, «апостолів похвала і мучеників радість», став похвалою та радістю і цього подружжя (третій тропар), щоб воно своїм подружнім життям могло наслідувати жертовну любов мучеників і проповідувати Тройцю єдиносущну.

Вивід. Для багатьох сьогодні незрозумілою є сучасна практика безпосередньо після чину вінчання робити «введення у Церкву вперше одруженої», який зазвичай також називають виводом. Яким є значення цього обряду і чому він стосується тільки жінки?

Подружнє життя нерозривно пов’язане із природними процесами, і Церква намагається супроводжувати у них своїх вірних. Чин введення у Церкву вперше одруженої є визнанням переходу дівчини у статус жінки. Колись він відбувався не безпосередньо після чину вінчання, а після першої шлюбної ночі, коли організм жінки заспокоювався після втрати цноти. Зовнішньою ознакою прийняття Церквою дівчини у статусі жінки було покривання її голови хусткою, яка не обов’язково мала бути білою.

Цей чин не є залишком старозавітного припису ритуальної чистоти, як інколи його трактують, але саме впровадження жінки у її новому статусі, як це можна побачити із молитви, яку мовить священик: «Боже, Боже наш, що говорив через пророків і провістив просвічення  всіх народів в останніх поколіннях, не хотячи, щоб хтось із сотворених Тобою людей залишився поза Твоїм спасенням, встановив Ти закони через вибрану Твою посудину апостола Павла, щоб чоловіки і жінки, що у вірі живуть, все творили на Твою славу. І одні мають з непокритою головою славу і хвалу святому імені Твоєму приносити, а інші з покритою головою в благоговінні і доброчесті, прикрашаючи себе добрими ділами, вірою утвердженими, та хвалу і мольби славі Твоїй з благодаренням приносити. Сам, Владико Чоловіколюбче, благослови рабу Твою оцю і прикраси голову її красою, Тобі благовгодною, щоб, живучи за всіми Твоїми заповідями і будучи першою у всіх чеснотах, вона доброчесність свою зберегла і разом з даним їй чоловіком вічні Твої блага отримала. Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо…». 

о. Мирослав Думич, доктор літургійного богослов’я

 
Бучацька Єпархія УГКЦ, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting