Що маємо знати про храм і богослужіння? Чин Єлеопомазання (Соборування) Друк

Що маємо знати про храм і богослужіння? Чин Єлеопомазання (Соборування)

Перший опис обряду цього Таїнства (хоча там воно ще не називається Єлеопомазанням) знаходимо у посланні Якова 5, 14-16. Яків повчає, аби ті, хто тяжко хворіє, кликали групу старійшин (пресвітерів), які стоять на чолі християнської громади. Вони мають помолитися над хворими і помазати їх олією, і така «молитва віри спасе недужого, та й Господь його підніме; а як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як 5, 14-15).

 Минали століття, і обряд цього Таїнства зазнавав зовнішніх змін. Спочатку довготривалі богослужіння здійснювалися у храмі, потім – удома. Так, в ХІ столітті в домі хворого сім днів підряд сім різних священиків служили Літургію, а то й вечірню напередодні. У ХІІІ столітті здійснення цього Таїнства скоротилося тільки до самого помазання єлеєм, а від Літургій залишилися тільки сім читань із Святого Письма та сім помазань.

Сьогодні це чин обряду Таїнства Єлеопомазання виглядає так. Уділяють його у храмі або там, де перебуває недужий. За спромогою це Таїнство звершують кілька священиків (згідно з чином – сім), що унаочнює молитву всієї Церкви, тому Єлеопомазання називають ще «соборуванням». Чин Єлеопомазання включає освячення єлею, читання Апостола та Євангелія, помазання недужого. Священик, посвячуючи єлей, традиційно вживаний для лікувальних цілей, прикликає на нього силу Божу, «щоб він був для тих, що помазуються ним, на зцілення й на припинення всякого терпіння, скверни плоті й духа» (Требник, Чин Єлеопомазання, Молитва на освячення єлею), а читання зі Святого Письма благовістить перемогу Христа над гріхом, недугою та смертю. Помазуючи недужого єлеєм (його чоло, очі, ніздрі, вуха, уста, щоки, груди, руки і ноги), священик проказує урочисту благальну молитву до Бога Отця, у якій просить зцілити недужого «помазанням цим від тілесної і душевної немочі» й «оживотворити його благодаттю Христа, молитвами Богородиці і всіх святих».

Чин закінчується покладанням книги Святого Євангелія на голову недужого на знак того, що сам Христос Господь кладе Свою святу десницю на його голову на зцілення й прощення гріхів. Після звершення Таїнства Єлеопомазання недужий причащається Святих Дарів – «ліку безсмертя». Присутні під час звершення Святого Єлеопомазання моляться за недужого, сповняючи апостольські заповіти: «Моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу» (Як 5, 16).

Таїнство Єлеопомазання вчить нас, що у разі недуги ми ніколи не залишаємося покинуті напризволяще. Поруч завжди є Господь. Він є найкращим Лікарем, бо може зцілювати як тіло, так і душу. Крім того, ми не самотні, бо за нас молиться і заступається вся спільнота Церкви, зокрема, в особі священиків. Отож, пам’ятаймо, до кого можна звертатися навіть у найважчі хвилини життя.

о. Мирослав Думич, доктор літургійного богослов’я