Що маємо знати про храм і богослужіння? Друк

alt

Загально про храм (церкву)

Спільні богослужіння відбуваються у спеціальних приміщеннях – храмах або церквах. Святе Письмо Старого завіту згадує, що патріархи виокремлювали місця, на яких Бог являвся їм: «І спорудив він (Авраам) там жертовник Господеві, що з’явився йому» (Бут. 12, 7). На цьому місці Авраам молився Богові (див. Бут. 12, 8). Патріарх Яків назвав місце, на якому йому явився Бог, «домом Божим» (пор. Бут. 28, 17). Пізніше цар Соломон спорудив храм у Єрусалимі на горі Сіон, що мав три частини: притвор, «святе» і «святеє святих». Єрусалимський храм був прообразом Христа – справжнього «місця» зустрічі Бога і людини.

Первісні християни збиралися на молитву в приватних будівлях, але швидко з’явилися окремі приміщення, призначені лише для богослужінь.  Суттєві елементи християнських церков перейнято з юдейської традиції, однак упродовж століть облаштування храму зазнавало деяких змін, доки набуло звичного для нас вигляду.

Українська назва «храм» походить від слова «хороми», що вказує на велич і красу «дому Божого». Християнський храм називаємо також «церквою», від грецького киріаке, що означає «Господня», присвячена Богові будівля. Назва храму «собор» вказує на зібрання церковної спільноти на чолі з єпископом.

Сучасний храм у нашому обряді має три функціональні частини: святилище, храм вірних і притвор. Окрім цього, як правило, поблизу святилища облаштовують допоміжне приміщення – ризницю, яке у нас називають захристією. Традиційно святилище символізує небо і спільноту святих, храм вірних – землю та Церкву Христову, натомість притвор, який спрямований на захід – символізує царство померлих, ад.

Святилище, яке розташоване у східній частині храму, відгороджене від храму вірних іконостасом. У центрі святилища міститься престол, на якому звершується Євхаристія. Ліворуч від престолу стоїть проскомидійник – стіл, на якому готують Дари під час проскомидії.

Престол вкритий спеціальними обрусами; на престолі не може стояти нічого, окрім кивоту (дарохранительниці), книги Євангелія та напрестольного хреста. За престолом уміщено семисвічник, обабіч якого можуть стояти рипіди. За престолом міститься «горне сідалище». Воно призначене для єпископа, який очолює Літургію, і є знаком його присутності. До святилища не дозволено входити нікому, окрім духовенства та церковного причету.

В іконостасі, перегородці з іконами, влаштовано троє дверей: центральні царські й бічні дияконські. Через царські двері, як правило, входять під час богослужінь лише єпископи і священики, а через дияконські – диякони та церковний причет. Підвищення перед іконостасом називається солеєю; посередині неї є півкруглий виступ – амвон. Священик з амвона, мов ангел із каменя гробу Христового, благовістить перемогу Христа над смертю та причащає вірних.

 

о. д-р Мирослав Думич