Бучацька Єпархія УГКЦ Катедра Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 10-ту неділю по Зісланні Святого Духа (Мт. 17, 14-23)

Пошук

 


Designed by:
Site hosting Joomla Templates
Web hosting services
Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 10-ту неділю по Зісланні Святого Духа (Мт. 17, 14-23) Друк e-mail

Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 10-ту неділю по Зісланні Святого Духа (Мт. 17, 14-23)

«Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця;
тож видужав юнак тієї ж миті»
(Мт. 17, 18).

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Євангеліє цієї неділі пригадує нам просту істину, що духовне життя християнина – це боротьба з силами сатани під видом злих думок, бажань, грішних почуттів тощо.

 

З Євангельської розповіді чуємо про нещасного батька, який привів сина, якого опутав диявол . Вигляд того хлопця був такий страшний і відразливий, що люди, які звичайно зі співчуттям споглядали на хвору дитину, тепер з відразою відвертали своє обличчя від того нещасного хлопчини. Диявол постійно мучив його, кидаючи то у вогонь, то у воду, так, що важко було дивитись на муки тієї дитини.

Чоловік, який звертається до Ісуса про допомогу, є людиною віри. Він не просто приходить до нього, а «припадає йому до ніг». У Євангелії від Матея це єдиний опис, такого вшанування Ісуса . Крім того, чоловік звертається до Ісуса «Господи». Наступне слово «змилуйся» занурює нас у літургійну атмосферу. Адже саме ці слова «Господи, помилуй» (Киріє елеісон) незліченну кількість разів ми повторюємо на богослужіннях як звертання до Бога в будь-якій потребі, з будь-яким проханням.

Чоловік розповідає, що він приводив сина до учнів Ісуса, але вони «не спромоглися», «не були здатними» зцілити його. Зазвичай, у розповідях про зцілення Ісус вимагає віри у хворого (Мт. 9, 22. 28) чи у його рідних (Мт. 8, 10; 9, 2; 15, 28); тут – від учнів . У словах «роде невірний та розбещений» відчутне певне розчарування в учнях, які ще отримають докір у 20-му вірші, а ще більше розчарування через твердосердя людей.

Але хто є об’єктом Ісусової погрози (наказу): хлопчик чи біс? Один із візантійських богословів, а саме Євтимій Зігабен пояснює так: «Наказав обом: біснуватому – бути при здоровому розумові, а демонові – відійти» . Наказ Ісуса приводить до негайного зцілення хлопця.

Учні вибирають момент і на самоті підходять запитати Ісуса, чому вони не змогли вигнати біса. Відповідь Ісуса пряма і проста: «Через вашу малу віру». «Мала віра» - це хоч і не повна відсутність віри, але наслідки, які читаємо в посланні Якова, практично ті самі: «Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер. Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; - людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах» (Як. 1, 6-8).

Цей євангельський уривок вчить нас, що ми зобов’язані просити в Господа, щоби він зцілив нас від нашого невірства і наших страхів. Щоби наша віра в нього (який помер і воскрес заради нас) стала повною, щоби ми могли наслідувати його в щоденному житті і нести всім радісну звістку про його спасіння.

Ми зобов’язані дякувати за дар віри, який Отець дає всім, адже Він є вірним попри наші невірності, адже Бог ніколи не втомлюється від своїх створінь.

Одна жінка страждала від жахливого болю, і жодне лікування не приносило полегші. Чоловік посадив її на коня і повіз у монастир, що прославився цілющою водою.

Того дня йшов сильний дощ і розмив дорогу, отож подорожні прибули до монастиря, коли споночіло. Заспаний і сердитий сторож не відчинив їм браму, але мандрівці вмовили його дати їм свяченої води. Роздратований такою настирливістю, сторож наповнив глечика з найближчої калюжі.

Через кілька днів чоловік привів вола у дар монастирю, дякуючи за зцілення дружини. Засоромлений сторож розповів сестрам про чудо, яке довершив Господь, незважаючи на його вчинок.

 
Бучацька Єпархія УГКЦ, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting