Бучацька Єпархія УГКЦ Капеланство У хрестопоклінну неділю про в’язнів

Пошук

 


Designed by:
Site hosting Joomla Templates
Web hosting services
У хрестопоклінну неділю про в’язнів Друк e-mail

У Хрестопоклінну неділю в Євангелії на Літургії чуємо такі слова: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мк. 8, 35-36).

Як це, зректися себе?  

Христос не вимагає від нас зректися того, ким ми є, але вимагає зректися того, ким ми стали. Всі ми створені Богом добрими, але через гріх можемо стати поганими і злими.

В’язень – це людина, яка відбуває (покутує) кару за погані вчинки. І дуже часто такі люди почуваються самотніми у своїх стражданнях.

Христос також висів на хресті самотній. На одному хресті немає місця для двох. Тому Христос може нам (всім) співчувати у немочах наших, бо знає як це. Недарма Він залишив вказівку для нас, щоб не забували про в’язнів. У Євангелії від Матея знаходимо, що Христос декому скаже: «Я був ув’язнений і ви прийшли до мене», а до інших: «Я був ув’язнений і ви не навідались до мене».

Цікаво, чому?... Хіба Христос може бути ув’язнений?

А щодо в’язнів, то чому ми маємо відвідувати когось, хто накоїв багато зла і справедливо відбуває покарання?

А якщо в’язень, який, певно-що, зробив помилку чи помилки, але якого залишили рідні, відмовились від нього друзі, і він повністю є самотній у житті, не маючи навіть перспективи на майбутнє, не знає, куди має піти, коли закінчиться його тюремний строк, сьогодні б’є поклони в храмі, поклоняючись Хресту Господньому і просить в Нього допомоги, щоб зміг нести свій хрест, який має, без нарікань, може спастися? Як на таку людину дивиться Христос? Чи може Він бути поруч з ними, разом з ув’язненими? Звичайно, що так, бо Христос любить їх.

Всі ми, християни маємо бути свідомі великої Божої любові до кожного з нас. Ми повинні усвідомити, що Господь нас любить не за те, що ми робимо, бо тоді б Він одних любив, а інших ні. Спочатку Господь нас любить, і аж тоді ми стаємо здатні робити добро і бути добрими. Важливо, щоб ми самі не відмовлялися від Бога і Його любові.

 

07.03.2010 р. Б.

капелан

 
Бучацька Єпархія УГКЦ, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting