Cемінар для в’язничних капеланів Друк

 

З 4 по 8 травня в с. Яблуниця (Яремче) у приміщенні Карітасу Римо-Католицької Церкви проходив семінар для в’язничних капеланів. Організувала його Міжконфесійна місія в’язничного служіння, головою якої є Римо-католицький священик о. Григорій Драуш. Ця комісія діє при Державному Департаменті з питань виконання покарань.

Ціль семінару – покращити співпрацю між Церквою і державою щодо праці з засудженими. Протягом трьох днів для душпастирів проводилися лекції, на яких викладачі Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України подали важливі елементи щодо специфіки пенітенціарних установ та доброї організації праці в них.

На другий день зустрічей учасників семінару відвідав Архієпископ та Митрополит Римо-Католицької Церкви Мечислав Мокшицький. Владика відслужив Св. Літургію, під час якої звернувся з пастирським словом до присутніх (нище подаємо уривок із проповіді). Після Літургії Владика відвідав одну з конференцій, на якій відповів на численні запитання учасників семінару.

Підготували: о. І. Середа,
о. А. Лемчук

 Уривок із проповіді Архієпископа Мечислава Мокшицького 06.05.09:

Серед слів, котрі на дорогах свого навчання сказав Ісус знайшлися і такі: «У в’язниці був, і прийшли до Мене» (Mт 25,36).

Це Слова Сина Людського, котрі будуть сказані в день останнього суду, коли цар Ісус Христос «сяде на своєму троні повному слави» (Мт25,31), щоб розсудити людські серця мірою серця, любові, співчуття. «Істинно говорю вам: все що ви вчинили для братів моїх найменших, мені вчинили» (Мт25,40).

Христова Євангелія є також Євангелією в’язнів і в’язниць. Навіть більше, досвід в’язниці, який становить сталий елемент історії людини, в різних системах, в різних століттях, також було досвідом самого Христа, спійманого в Гетсиманському саду. Був він також досвідом апостолів, котрі йшли за ним; і великої маси свідків віри, ув’язнених, засуджених, в різних ситуаціях, в різних системах задля Його Імені, також в часах котрі багато з нас пам’ятає. Пригадаймо постаті наших єпископів: кардинал Сліпий  вивезений в Сибір, Архієпископ Базяк ув’язнений в Кракові комуністами за свою вірність Христові і Церкві.

Отже, Євангеліє в’язнів має довгу і різноманітну історію. Напевне багато з тих, хто до цієї історії належать, колись - в час Останього Суду - знайдуться по-правиці.

Євангеліє в’язнів! Її світло проникає стіни колоній, просвітлює в’язничні камери, тому що Христове Євангеліє має унікальний характер. Є адресоване до кожної людини. Нікого не виключає. Кожного освітлює своїм блиском, кожному об’являє послання любові і надії. Кожному допомагає усвідомити, що є обдарований гідністю Божої Дитини, що є братом нашого Бога - Ісуса Христа. Також і у в’язниці.

В’язниця - це місце, де також реалізується суспільний вимір Євангелії, в котрому – часто по-людськи важко реалізувати Христове життя любові.

Бог простягає свою руку і для тих, котрі за свої протиправні вчинки ізольовані, ув’язнені, відкинуті...

Історія Церкви показує в багатьох прикладах, що людина з допомогою Бога може переоцінити своє життя, зробити духовну переміну, відкинути гріх і зло, котрому служила. Пригадаймо приклад Павла, адже відзначаємо Рік Святого Павла, - ревного переслідувача християн, про котрого говорять Діяння Апостолів «А Савло нищив Церкву, входячи до домівок, забирав чоловіків і жінок і кидав в в’язницю» (Дії 8,3), а потім, після навернення, після зустрічі з Воскреслим Христом в дорозі до Дамаску став невблаганним Апостолом Народів, котрий для Імені Христа «був виданий як в’язень в руки Римлян» (Дії 28,17).