Роздуми о. д-ра Мирослава Думича над Томиною неділею Друк

Роздуми о. д-ра Мирослава Думича над Томиною неділею

«Побачив мене, то й віруєш.
Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»
(Ів. 20, 29).

Дорогі брати і сестри! Сьогоднішня неділя апостола Томи дає нам гарну можливість роздумати над вірою. Євангеліє Томиної неділі подає нам розповідь, як Ісус Христос докоряв за невірство апостолові Том: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не убачивши, увірували!» (Ів. 20, 29).

Виникає запитання: чому наш Спаситель так високо цінував віру? Чому докоряв за невірство? (Мт. 8, 10; Мт. 17, 17). Тому, що без віри не можливо сподобатись Богові (Євр. 11, 6), без віри не можливо спастися.

Ісус величає блаженними тих, які не бачать, та все ж вірять. Звісно, що це є ще вища форма віри, у мудрість якої Він хоче нас посвятити. Віра перевершує досвід. Віра часто є і відсутністю досвіду. Але під час цієї відсутності досвіду вона все-таки тримається Бога, Невидимого та Недосяжного.

Хто ті щасливі, що вірять не бачивши? Хто вони? Ми з вами. Ми не бачили Господа під час Його земного життя. Але ми бачимо Його своїми духовними очима, Він живий серед нас, і на не треба до Нього торкатися. Скільки людей, які бачили Його на власні очі, чули Його слова, йшли за Ним дорогами – і не повірили, бо їхнє серце не відгукнулося на Його заклик. А ми з вами відгукнулися на цей заклик – слабкі, немічні, - різні, всі прийшли до Господа зі словами: «Господь мій і Бог мій!».

І варто лише це промовити, як ми справді торкаємося Господа, бо все, що нас оточує – від Нього, і все – Його. Ми до Нього торкаємося і бачимо Його в молитві, і в Святому Письмі, і в таїнствах. Коли свята чаша виноситься до нас – це живий, реальний Господь, що присутній тут, у цьому храмі, як і у всіх храмах землі.

І не лише у храмах: усюди, де люди моляться Йому, - далеко у пустелях, в горах, у багатолюдних містах, де сукупність мільйонів людей, - всюди є душі, звернені до Господа, і вони Його бачать, до Нього торкаються, тому вони щасливіші, блаженніші у стократ порівняно з тими, хто жив дві тисячі років тому, але не вірив у Нього.

Папа Павло VI 4 квітня 1971 р. мав проповідь для молоді про значення віри в житті. Він сказав, що в наших часах щодо віри можна зауважити три категорії християн. Перша категорія, на думку папи, - це «нульові» християни. Це християни лише за метрикою, їхня віра мертва – нуль і не має впливу на їхнє життя. «Ми називаємо «нулем», - каже папа, - такий спосіб життя, що не надає ні ваги, ні значення тому факту, що хтось є християнином. Це таке життя, де християнські ідеї не означають нічого. Друга категорія – це «тростинові» християни. Про таких папа каже: «Є ще друга категорія християн, що їх Святе Письмо називає тростиною, якою вітер колише (Мт. 11, 7). Тростина подається за подувом вітру… Це люди, що йдуть за поглядами інших. На них впливають примхи, інтереси, громадська думка». Третя категорія – це справжні християни. «Це люди, - каже папа, - що живуть згідно з незмінними засадами, ідеями, які є основні, ясні і сильні. Ці люди зробили свій вибір, вони живуть і ходять у світлі того вибору… (о. Юліан Катрій, ЧСВВ, Вгору піднесім серця).