Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на 17-ту неділю по Зісланні Святого Духа (Мт. 15, 21-28) Друк

Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на  17-ту неділю по Зісланні Святого Духа (Мт. 15, 21-28)

«О жінко, велика твоя віра!
Хай тобі буде, як бажаєш»
(Мт. 15, 28).

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! У сьогоднішньому Євангелії описано подорож нашого Спасителя у поганські краї Тиру та Сидону й віру жінки-ханаанянки як перехід до нового життя. Ісус залишає місце, де фарисеї та книжники поважають Бога лише устами, а їхнє серце далеко від Нього. Виходить із середовища вибраного народу і йде туди, де проживають люди, яких євреї з погордою називали «собаками», бо ті не належали до «вибраних» у їхньому розумінні цього слова.

Представниця місцевого народу виходить з тих околиць, де вона проживала. Матей, на відміну від Марка, який показує її грекинею, називає її ханаанянкою і тим самим підкреслює її належність до народу, який проживав у тому краї ще до приходу євреїв. Цей народ заслуговував на покарання через спосіб свого життя, і тому Господь увів туди євреїв, проганяючи перед ними народи ханаанського краю. Увівши Ізраїль до цього краю, Господь показав йому на прикладі, що може статися з народом, який забуває Бога, а тоді попередив, щоб і його, Ізраїля, не спіткала така ж доля (Втор. 8, 19-20).

Тепер зустрічаються двоє: Ісус та жінка-ханаанянка. Брак віри в ізраїльтян змушує Ісуса вийти з Ізраїлю; натомість віра жінки випроваджує її із ханаанського середовища.

Жінка свідома того, що на неї, як на не єврейку, поганку, Ісус може і не звернути увагу, тому вона кричить (волає). Христос не тільки чує ту нещасну, але, як Всевидячий Бог, бачить її душу, її думки.

Жінка не ставить запитань Ісусові – її віра дозволяє їй бачити глибше, тому звертається до нього «Господи» і просить, аби Він змилосердився над її дочкою. Хоча вона не є єврейкою, усе ж визнає Ісуса як сина Давида за тілом і як Сина Божого за Духа. Вона вірить, що Син Божий може прогнати біса, тому й звертається до Нього з таким проханням.

«Змилуйся надо мною», - просить жінка. У грецькому тексті дієслово вжито в наказовому способі – автор підкреслює, що жінка очікує миттєвої дії. Тобто вона очікує вигнання біса з її дочки вже в той час, коли вона перебуває біля Ісуса, а не протягом довгого проміжку часу.

Господь хвалить віру жінки, яка не знеохотилася через Його мовчання. Тому що у мовчанні Бога є також сенс. Мовчання Ісуса в присутності учнів тепер стає зрозумілим. Ісус хоче, щоб учні взяли участь у розв’язанні дуже важливого питання: яким має бути ставлення вибраного народу до інших народів?

Хоча жінка зверталася лише до Ісуса, зі слів учнів видно, що прохання жінки вони приймають і на свою адресу. Адже наголошують, що жінка кричить не за Тобою, а за нами. Учні просять, щоб Ісус відпустив жінку, однак не конкретизують , позитивним чи негативним має бути наслідок її прохання. Але своїм мовчанням Ісус уже досягнув того, чого хотів, - учні висловили своє прохання до Нього, яке стосується жінки.

Жінка вклоняється Ісусові в ноги, тобто робить знак поклоніння Йому. Саме дієслово виражає поклоніння тому, кого людина вважає вищим за себе: Богові, цареві, ідолові (Бут. 24, 48; Іс. 44, 13). Отже, жінка вважала Ісуса вищим за себе. Звертанням вона знову це підкреслює і вже вдруге називає Ісуса Господом.

Жінка втретє звертається до Ісуса словом Господи. На третій раз вона каже Ісусові «так». Саме жінка дає стверджувальну відповідь на його запитання, як цього Він і очікував. Вона, на відміну від учнів, змогла зрозуміти те, чого Господь хотів навчити. Любов до своєї дочки та віра в Господа роблять з неї справжню ученицю. Віра жінки велика, на відміну від віри учнів, які мають малу віру (Мт. 8, 26; 14, 31).

Нехай віра жінки-хананеянки буде прикладом для нас усіх. І коли будемо у такій стійкій вірі і любові до Господа, то і нас вислухає Христос. І Своїм безмірним милосердям наповнить наші душі і серця.

Під час уроку релігії учень питає вчителя:
-Чому між християнами і євреями існує незгода стосовно релігії?
Учитель:
-Бо християни переконані, що Месія вже приходив, і чекають на друге Його пришестя, а євреї все ще продовжують на Нього чекати.
Учень:
-І лише через це? На мою думку, дійти згоди надзвичайно просто!
Учитель здивовано:
-Будь ласка, поясни.
Учень:
-Якщо Месія прийде і скаже: «Доброго дня, як приємно знову вас бачити!», то євреї будуть змушені вибачитися перед християнами.
Якщо ж Месія прийде і скаже: «Приємно з вами познайомитися», - то весь християнський світ повинен буде вибачитися перед євреями.
Але поки Він прийде, нехай живуть собі мирно!