Роздуми о. д-ра Мирослава Думича над 6-ою неділею Великого Посту – Квітна неділя Друк

Роздуми о. д-ра Мирослава Думича над 6-ою неділею Великого Посту – Квітна неділя

«Радуйся вельми, о дочко Сіону!
Викрикуй, о дочко Єрусалиму!
Ось цар твій іде до тебе,
справедливий і переможний,
смиренний і верхи на ослі їде,
на осляті, на молоденькій ослиці»
(Зах. 9, 9).

Дорогі брати і сестри! Сьогодні Церква святкує урочистий в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Місія перебування Христа на землі наближається до кінця. Господь наш Ісус Христос завершує свою земну мандрівку до Єрусалиму – до свого Розп’яття і Воскресіння, двома великими подіями: воскресінням Лазаря та тріумфальним в’їздом до Єрусалиму. Ці дві події, свідками яких були великі маси людей, давали ясне і переконливе свідоцтво про післаництво Ісуса та його божество. Євреї побачили сповнення пророцтва Єзекиїла: «Ось я відчиню гроби ваші і виведу вас, мій народе, з гробів ваших… і зрозумієте, що Я - Господь» (Єз. 37, 13-14).

З усіх сторін сходилися натовпи народу, щоб Його побачити, і з великої радості скидали свою одежу, зривали оливні галуззя й віття пальм та мостили дорогу, якою Христос в’їздив на осляті до святого міста. Це був єдиний випадок, коли Ісус дозволив вшанувати себе, але не задля бажання слави, а щоб збулося пророцтво:«Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці» (Зах. 9, 9).

Досі Христос не дозволив називати себе Месією чи царем, а тепер проголошує себе «давно-очікуваним». Тепер настала «Господня година» і сила Святого Духа почала діяти між людьми. І якби народ не прийняв би діяння Божої години, тоді мертве каміння проголосило б Христа Месією, як каже св. Лука.

Галуззя оливок і листя пальм, стелені під ноги Месії – це символ християнських чеснот: як олива гоїть рани і дерево креслатої пальми охолоджує вино, так і християнські чесноти дають мужність і відвагу визнавати віру в Христа Месію.

В євреїв і давніх римлян пальмова гілка була символом перемоги. Тому її несли в руках під час переможного походу. На людних ігрищах переможців також нагороджували пальмою, як символом перемоги. У Новому Завіті пальмова галузка стала символом мучеництва. У катакомбах ставили пальму на гробах мучеників як символ тріюмфу мученика. Оливкова галузка є символом миру. У нашому требнику, у молитві на благословення лози, вербна галузка зветься також символом воскресіння. У грецькій мові пальмові галузки звуться "баія", по-церковно-слов'янському "ваія", а звідси й назва неділі Ваїй.

«Свята Церква, наша ніжна мати, - говорить св. Амвросій Медіоланський у Квітну неділю, - велить і нам, за прикладом тих, що тоді зустрічали Ісуса Христа, стелити Йому по дорозі наші одежі і зривати гілки з дерев, зрозуміло, духовним способом. Нині молоде осля заміняє кожна праведна душа; нині на ній Господь входить у Єрусалим тоді, коли, мешкаючи в наших душах, збуджує в них відразу до світу і любов до небесної вітчизни… Оскільки пальмова галузка є знаменом перемоги, то лиш тоді будемо правно тримати в руках пальмові гілки, коли, співаючи переможні пісні, будемо старатися чесним життям подолати злого духа, - бо марно тримає в руках пальмові гілки той, кого лестощами перемагає диявол».

Квітна неділя показує нам нестійкість людської слави та марність земного щастя. Радість і смуток на землі — це дві нерозлучні сестри. Тож, коли хочемо колись тріюмфувати з Христом у небі, мусимо спочатку тут, на землі, прожити з Ним страсний тиждень і Голгофу. А щойно тоді зможемо, як Він, увійти туди, де вічний тріюмф, радість і воскресіння.

Сьогодні український християнський народ терпить і просить у Бога небесної помочі, щоб дав силу витривати до кінця і щасливо дочекатися миру на нашій землі, миру який завжди приносить людям Воскреслий Христос. І Бог вислуховує тих, що Його просять. Часом людям здається, що справа зовсім безнадійна і дощенту зруйнована. Та, Божі дороги інші від людських, тому не вільно падати духом аж до самого кінця. Коли терпимо і вмираємо з Христом, то з Ним і воскреснемо до нового, кращого життя.

Св. мученик Кипріян так потішав своїх друзів-мучеників: «Не зневірюйтесь, але боріться! Хай не слабне ваша віра, але хай у супротивностях виростить християнські чесноти! Як не буде боротьби, то не буде перемоги!».

Давня єврейська легенда розповідає про царя Соломона. Він одного разу попросив ювеліра, щоб той зробив для нього перстень і викарбував на ньому слова, які будуть актуальні завжди і в кожній ситуації. Через місяць майстер приніс цареві перстень із написом: «Це також мине».

У важкі дні цар читав ці слова і знаходив розраду. А в дні, коли він був щасливим і йому усміхалася фортуна, ці слова «опускали» царя на землю (Браян Кавано, Перстень царя Соломона).