До місця народження Патріарха Йосипа Сліпого Друк

До місця народження Патріарха Йосипа Сліпого

Щоб ви не зневірилися і
хай не тривожиться серце ваше.
Віруйте в Бога!

Смиренний Йосиф Патріарх

01 жовтня 2016 р. Б парафіяни катедри Верховних Апп. Петра і Павла м. Чорткова – 30 чоловік з благословення провідника групи о. д-ра Мирослава Думича вирушили на прощу до с. Заздрість Теребовлянського р-ну на Тернопільщині. Прощу приурочили до 125-тої річниці з дня народження Патріарха Йосипа Сліпого. В дорозі отець розповідав про родину, дитинство і невимовно важке в боротьбі життя за Христову віру. З життєпису Йосип Сліпий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість Теребовлянського повіту в заможній багатодітній родині. Батько – Іван Коберницький -Сліпий, - мати Анастасія Дичковська. Дід мав сільське прізвисько «Сліпий»: за переданням цей псевдонім походив від одного з предків, якого 1709 року московіти осліпили за те, що він воював під Полтавою проти царя Петра І на стороні гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ. У1898 -1901 роках Йосип навчався в початковій школі села Заздрість, де вивчав польську і німецьку мови. У 1911 році з відзнакою закінчив українську гімназію, отримав атестат зрілості. Коли він ще навчався, з візитом на Тернопільщину прибув митрополит Андрей Шептицький і відвідав гімназію, де вперше побачив юного Й. Сліпого у церковному хорі гімназії. Юнак запам’ятався йому високим зростом (під 2 метри), могутнім красивим басом. Фактично, митрополит взяв його під опіку. Цього ж 1911 р. Йосип вступив до Львівської духовної семінарії, де знову зустрівся з митрополитом. І як зазначає біограф Йосипа Сліпого, митрополит Андрей, бачачи природні обдарування Йосипа посилає на навчання до Австрії.

Церковний злет Йосипа пішов стрімко вверх. 1917 року митрополит Андрей висвячує його на священика. У 1918 році в Австрії захищає докторську працю на тему: «Поняття про вічне життя в Євангелії св. Йоана», 1921- габілітаційну  працю «Вчення візантійського патріарха Фотія про Святу Трійцю». З 1922 року Й. Сліпий -  професор греко-католицької Львівської семінарії, надалі її ректор. Розбудовував у 1929 році за дорученням митрополита Шептицького семінарію, у цьому ж році став ректором Львівської Богословської академії. Приймав активну участь у духовному і світському житті. У 1939 році митрополит Андрей, висвятив таємно митрата Сліпого на єпископа. Після смерті митрополита у 1944 році Йосип перебрав провід над Галицькою митрополією. 11 квітня 1945 року був ув’язнений радянською владою і засуджений на 8 років важких робіт. Під час ув’язнення тривалий час хворів. Тюремні роки називав втраченими тому, що найкращий період продуктивної праці минув у товаристві кримінальників. Звільнили Й. Сліпого за вказівкою М. Хрущова 12 січня 1963 року; за умови вигнання з Батьківщини. З 1963 року і аж до своєї смерті у вересні 1984 року жив і працював у Римі. В квітні 1975 р. його було титуловано Києво-Галицьким Верховним Архиєпископом. 29 вересня 1992 року відбулося переховання Й. Сліпого у крипті собору св. Юра у Львові. У вересні 2004 року у м. Тернополі біля колишнього Домініканського собору, а сьогодні архикатедрального собору Тернопільсько-Зборівської митрополії УГКЦ встановлено пам’ятник Йосипу Сліпому. Блаженніший патріарх у світі Йосиф Коберницький –Дичковський.

Прибувши у с. Заздрість до Господнього храму, св. Літургію служив о. Мирослав під супроводом хору паломників. Уважно слухали виголошення імен за всяке прошення, за владу, за припинення війни на Україні. Сповідалися. Святу Тайну Сповіді уділяв настоятель церкви о. Андрій Козак, який надалі був нашим гідом. Від нього почули також багато цікавого. Повів у музей-садибу Йосифа Сліпого. Це старенька батьківська хата, якій більше 125 років. В ній народився Йосип. Всім  було приємно. З сльозами втіхи ставали на долівку, по якій босими ніжками ступав маленький Йосип. Тут збереглися старовинні речі: бамбетлі, столи, ліжка, кухонне начиння – маснички, тарілки, дерев’яні варехи, довбані дерев’яні нецки  для розчини і замісу хліба. Цих речей досить багато, як цього потребувала велика родина і підсобні робочі. Бути тут, почути і все побачити коштує великого задоволення.

Садиба Йосипа Сліпого – духовно-меморіальний музей у с. Заздрість. Засновник і фінансовий утримач – релігійне товариство українців – католиків США. Музеєм опікуються сестри-василіянки. Ім’я, котре на віки прославлятиме с. Заздрість, – місцевий уродженець кардинал греко-католицької Церкви Йосип Сліпий, який доклався до того, що Церква у підпіллі не лише не зникла, а й продовжувала свій розвиток. На завершення фотографувалися, в щирих молитвах дякували місцевому пароху о. Андрію за подарований нам час.

Вирушаємо до Зарваниці. Ми на місці Божого уподобання та джерела ласки нашої заступниці Пресвятої Богородиці. Дорогою милуємося відпочиваючими до весни полями, лісосмугами дерев, листя яких наче веселка на небі виграють багряними осінніми кольорами. Хресну дорогу пожертвували на прославу Патріарха Сліпого, яку провів наш духовний провідник. Відвідали крипту, місце поховання першого єпископа Тернопільської єпархії владики Михаїла Сабриги та о. Василя Поточняка – першого координатора для українців греко-католиків в Італії. Придбали духовні цінності, напилися і запаслися освяченою водичкою із Зарваниці.

Повертаємося в рідні домівки, задоволені, щасливі, ділимося враженнями. На дорогу священик уділяє благословення. Лунають духовні пісні, подячні молитви. Прожитий сьогодні день даруємо Тобі, наш люблячий Батьку Небесний. Даруємо на Твою прославу, Твого Сина і Духа Святого який нас провадив. Уклінно дякуємо Тобі Господи, за безмежне милосердя у цей важкий для народу і України час. Щиро благаємо. Милосердя май над нами, милосердя в кожний час. І в хворобах, і в нещастях не опускай, Боже, нас! Люди ідуть у храм, щоб зустрітися з Богом. Прочани на святі місця, щоб духовно збагатитися.

Марія Саврук
   парафіянка катедри Верх. Апп. Петра і Павла,
м. Чорткова. Учасниця прощі