СВЯТО ЄДНОСТІ, ДОБРА ТА НАДІЇ Друк

СВЯТО ЄДНОСТІ, ДОБРА ТА НАДІЇ

Нещодавно заліщани та гості міста змогли доторкнутися до джерел іскристого настрою, урочистого піднесення, адже у читальній залі центральної бібліотеки лунали дзвони колядок, щедрівок, які наповняли радістю усіх, з’єднували у молитовному дусі, дарували віру в краще. Кожен присутній зміг поринути у спогади з дитинства, бо свято Просфори насправді здавалося таким родинним й затишним.

Цікавим є те, що свято Просфори відроджене у нашому місті завдяки ініціативі духовних провідників у далекому 1993 році. Організаторами духовно-просвітницького життя завжди були і є священики, сестри-монахині, учасники Союзу українок, молодіжні осередки та інші.

Директор центральної бібліотечної системи Ольга Тракало, вітаючи присутніх у залі, розповіла більш детальніше про свято Просфори, яке, до слова, уже не перший рік так чудово проводять у бібліотеці.

«З давніх-давен хліб був символом життя, там, де є хліб, там є добробут, благополуччя роду, – мовила Ольга Йосипівна. – Ми зібралися цією гарною родиною, щоб пошанувати спільні традиції, відкрити для себе глибше тайну Божого народження, колядувати та щедрувати. Просфора вважається святом єдності, добра і надії. Про її витоки, сутність, яка є знаменням Божої благодаті, довідуємося із друкованих видань, розповідей, зі спогадів організаторів, учасників дійств. Такі урочистості з нагоди Просфори побутували у Заліщиках, про що підтверджують давні документи, світлини, записані спогади від старшого покоління. Чимало цікавого зберегла у своїй пам’яті заліщанка Ольга Плеш, яка, на жаль, не  змогла бути присутня на цьому заході, про те думками колядувала разом з усіма». 

Одна із учасниць Союзу українок міста Заліщики пані Стефа Лопух поділилася своїми спогадами про святкування різдвяних свят у нашій діаспорі закордоном. Відрадним було почути з її уст, що де б не були українці, вони відзначають його та не забувають своїх традицій, виконують колядки, переодягаються у Маланку, і це, не зважаючи на відстань й перебування у інших країнах.

Додавали того дня особливої атмосфери колядки у виконанні учасників Союзу українок, дитячого хору «Ангелятко» церкви Покрови Пресвятої Богородиці, гуртківців будинку дитячої та юнацької творчості (кер.О.Іліщук). Надзвичайно зачарувала присутніх мелодія скрипки у виконанні сестри-монахині та Ірини Тіщенко, учениці  Заліщицької державної музичної школи, акомпанувала Леся Гринишин. Полонив грою на бандурі Арсен Крок. Завітав на свято і традиційний вертеп. Кожен учасник, який виступив, отримав солодкі гостинці від добродіїв С.Навольського, М.Навольського, І.Городинського, В.Чубатого, С.Яковишин та міської ради. Організатори свята також  висловили подяку підприємцеві І.Білінському.

До слова запросили отця Романа Гладія, пароха церкви Пресвятого Серця Христового, капелана, який побував на сході України з важливою священичою місією – підтримати наших воїнів, вселити їм віру в краще і слова якого були важливими, потрібними для них. 

«Просфора з грецької мови перекладається як приношення, це дар, – зазначив священик. – У літургійних обрядах просфора є той хліб щоденний, насущний, який ми маємо отримати. Це не тільки той матеріальних хліб, який ламаємо, ділимося на святій Тайній вечері, це є розділення наших усіх благ з ближніми. Багато хто каже, що люди на війні черствіють, але це неправда. Вони вміють співчувати та співстраждати. Хліб щодня перед нами, це та страва, яку ми споживаємо, тому потрібно ділитися ним.  А війна вчить нас цінувати цей дар і більшість того, що маємо».

Ініціював, підтримував організаторів у задумі святкувань величного свята Просфори у нашому місті отець Іван Сендзюк, парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Священик у своєму зверненні до присутніх мовив, що цей цикл різдвяних свят зродився на тлі наших народних та культурних традицій. Тому люди повинні ділитися хлібом, без якого не можемо обійтися. Задумайтесь, що навіть у щоденній молитві просимо хліба, а також хліба небесного, яким став сам Ісус Христос. Адже саме він тамує не тільки наш голод фізичний, а й духовний. Під час ламання і розділення просфори о.Іван побажав миру кожному, всім родинам, Батьківщині.

Опісля священики здійснили освячення хліба. Усі разом молилися до Всевишнього.  Сестри допомогли розділи хліб на частинки і роздали присутнім.

Такі заходи гуртують, відроджують у пам’яті передані нам батьками чудові українські колядки та щедрівки, які прославляють Всевишнього, вчать мудрості, бути щедрими до своїх ближніх.

Ірина ІВАНСЬКА