Папа: Милосердя – близька багатьом релігійним та культурним традиціям тема Друк

Папа: Милосердя – близька багатьом релігійним та культурним традиціям тема

Тема милосердя є близькою багатьом релігійним та культурним традиціям, в яких співчуття й ненасильство є суттєвим елементом і вказують на життєвий шлях. Думками про це Папа Франциск поділився, приймаючи у четвер, 3 листопада 2016 р., приблизно 200 представників різних релігій. Це були християни, євреї, мусульмани, буддисти, індуїсти, заанґажовані в сферу добродійності та милосердя.

Пригадавши, що у Католицькій Церкві добігає до завершення Святий Рік, присвячений спогляданню «суті християнської благовісті в перспективі милосердя», Єпископ Риму наголосив на тому, що «таїнство милосердя слід відзначати не лише на словах, але, насамперед, ділами, дійсно милосердним стилем життя, побудованим на безкорисливій любові, братерському служінні, щирому взаємоподілові».

«Мова йде про стиль, – додав Папа, цитуючи Декларацію ІІ Ватиканського Собору про міжрелігійний діалог “Nostra aetate”, – який Церква бажає якнайбільше прийняти також у “здійсненні обов’язку сприяти єдності й любові між людьми”. Це стиль, до якого покликані релігії, що бути, зокрема, в наш час, посланцями миру й будівничими спільності, щоб на відміну від тих, які підживляють сутички, поділи й замкненість, звіщати, що сьогодні час братерства».

У цьому контексті Глава Католицької Церкви наголосив на важливості зустрічі між різними релігіями, вільної від «примирливого синкретизму», що сприятиме відкритості до діалогу й кращому взаєморозумінню, «викорінюючи будь-які форми замкненості й зверхності», будь-які форми «насильства й дискримінації».

Святіший Отець зауважив, що тема милосердя є «близькою багатьом релігійним і культурним традиціям», в яких важливе місце займають «співчуття й ненасильство». «Схилитися зі співчутливою ніжністю над слабкою та потребуючою людською природою, – сказав він, – належить до дійсно релігійного духа, що відкидає спокусу зловживати силою, відкидає меркантильне ставлення до людського життя та бачить в інших братів і сестер, а не просто числа. Ставати ближніми для тих, які живуть в обставинах, що вимагають більшої опіки, як от хвороба, неповносправність, бідність, несправедливість, наслідки конфліктів і міграція – це покликання, що випливає із серця кожної по-справжньому релігійної традиції. Це відлуння божественного голосу, що промовляє у сумлінні кожного».

Далі Папа вказав на те, що слово «милосердя» в різних мовах і традиціях вказує на «відкрите і співчутливе серце», а в семітських мовах– на материнську любов до дитини. І в цьому контексті промовистими є слова пророка Ісаї: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду». Людина часто забуває, «віддаляє від серця» Бога, ближнього, своє минуле, «повторюючи трагічні помилки, скоєні в інших епохах». Але «перед обличчям великої таємниці зла, що ставить виклик кожному релігійному досвідові» бачимо «найбільш вражаючий аспект милосердної любові», що не покидає людину, але схиляється над нею.

«У розбурханому й забудькуватому світі, який поспішає вперед, залишаючи багатьох позаду й не зауважує, що залишається без подиху й мети, ми сьогодні, немов кисню, потребуємо цієї безкорисливої любові, яка оновляє життя. Людина спрагла милосердя, і жодна технологія не зможе втамувати цю спрагу. Вона шукає любов, що перевищує миттєві утіхи, шукає надійну пристань, в якій причалить її неспокійне плавання, безмежні обійми, що прощають і примирюють. Це дуже важливо перед обличчям поширеного у сьогоденні страху, що неможливо бути прощеним, реабілітованим, викупленим із власних слабкостей», – наголосив Єпископ Риму.

Святіший Отець також зауважив, що поняття милосердя поширюється і на світ, що нас оточує, «наш спільний дім», який ми покликані «пильнувати та вберегти від непогамованого і ненаситного споживання». Це вимагає виховання до «поміркованості й пошани», до «простого й поміркованого стилю життя».

Підсумовуючи, Папа закликав відкинути «позбавлені мети» шляхи протиставлення й замкнутості. «На жаль, – сказав він, – не минає і дня, щоб не було чути, як говорять про насильство, конфлікти, пограбування, теракти, жертв й руйнування. І жахливим є те, що для виправдання цього варварства іноді призивається ім’я релігії чи Самого Бога. Нехай же чітко будуть засуджені ці безчесні наставлення, які профанують Боже ім’я та забруднюють релігійні пошуки людини. Ми, натомість, повсюди заохочувані до мирної зустрічі між віруючими й справжньої релігійної свободи».

uk.radiovaticana.va