Ми всі великі в Божих очах. Проповідь Папи на Святій Месі з нагоди СДМ Друк

Ми всі великі в Божих очах. Проповідь Папи на Святій Месі з нагоди СДМ

«Дорога молоде, ви прибули до Кракова, щоб зустрітись з Ісусом. І власне, сьогодні Євангеліє розповідає нам про зустріч Ісуса з одним чоловіком, Закхеєм з Єрихону (див. Лк. 19, 1-10)», – цими словами Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Святої Меси з нагоди закриття Всесвітнього Дня Молоді у Кракові, додаючи, що Христос не обмежився лише до проповідування у тому місті чи до привітання когось, але бажає перейти це місто, іншими словами, прагне наблизитись до життя кожної людини, пройти нашим шляхом аж до кінця, щоб таким чином Його і наше життя направду зустрілись.

У багатому Закхеї, що був головою над митарями, бачили того, хто тісно співпрацював з окупантами, тобто римлянами, і який використовував свій народ на власну користь. Отож, через свою погану репутацію, він не міг навіть наблизитись до Учителя. Однак, ця надзвичайна зустріч, що все-таки відбулася  та докорінно змінила життя Закхея, який, проте, мусів подолати певні труднощі, принаймні три, щоб зустріти Ісуса.

Далі Вселенський Архиєрей зупинився детальніше на кожній із тих трьох труднощей, над якими кожен із нас повинен призадуматись. Першою із них був низький зріст Закхея, через що він не міг побачити у натовпі Спасителя. Також і сьогодні людина може бути на віддалі від Христа, бо не почуває себе на висоті, бо має занижену самооцінку.

На переконання Святішого Отця, це велика спокуса для людини, що не заторкує лише самооцінку, але й віру, бо ж віра каже нам, що ми є Божими дітьми. Кожен із нас сотворений на образ і подобу Господа Бога; Ісус прийняв на Себе нашу людськість і Його серце ніколи не втомиться від нас; Святий Дух бажає мешкати у нас; ми покликані до вічної радості з Богом. Ми завжди є дітьми Господа Бога і це є нашою «статурою», нашою духовною ідентичністю. Тому, не прийняття себе самого, жити у смутку і думати негативно – це не визнавати нашої справжньої ідентичності, це немов відвертатися від Спасителя, Який бажає на нас поглянути та втамувати те внутрішнє бажання, що маємо у собі.

«Бог нас любить такими, якими ми є, і жоден гріх, дефект чи помилка не зможе змінити Його ідею. Для Ісуса, як показує нам Євангеліє, ніхто не є меншим і далеким, ніхто не є неважливим, але всі є улюбленими та важливими: ти є важливим! І Бог розраховує на тебе з огляду на те, ким ти є, а не через те, що ти маєш: в Його очах абсолютно неважливо, як ти одягнений чи яким мобільним  телефоном користуєшся; Його не цікавить чи ти йдеш в ногу з модою, Йому важливий ти. В Його очах ти є цінним і твоя цінність є безмежна», – наголосив проповідник, додаючи, що, коли в житті приходять хвилини смутку та розчарувань, слід пригадати собі правду про те, що Бог є вірним у любові до нас, а навіть – затятий. Він любить нас більше, ніж ми самі себе любимо, Він вірить у нас більше, ніж ми віримо у себе, Він вболіває за нас, як найбільш наполегливий вболівальник. Не можна симпатизувати смуткові, бо це не відповідає нашій духовній статурі, а є вірусом, що заражує і блокує все, зачиняє всі двері та перешкоджає оживити життя і розпочати заново.

Другою перешкодою, яку повинен був подолати Закхей, щоб зустрітись з Ісусом, – це паралізуючий сором. Можемо собі лишень уявити, що діялось у серці того чоловіка перед тим, як він виліз на дерево. Мабуть, він пережив велику внутрішню боротьбу, адже, з одного боку, його переповнювала добра цікавість, щоб побачити та познайомитись із Спасителем, а з іншого – ризик, щоб не стати посміховиськом для інших, адже ж він був публічною особою, багатою та владною. Але він переміг сором, бо привабливість Ісуса була сильнішою.

Мабуть, кожному трапилось у житті зустріти особу настільки привабливу, аж до закоханості; для такої людини ми були б здатні зробити все. Щось подібного відбулось із Закхеєм, який відчув, що Христос є настільки важливим, що для Нього він готовий зробити все, адже Він був єдиний, Хто міг вирвати із трясовини гріха та із незадоволення. У такий спосіб, Закхей подолав сором, який його спершу паралізував, і він побіг наперед та виліз на сикомор. Як бачимо, перед Господом не можна залишатись сидячим, у пасивному очікуванні із складеними руками; Йому, Який дарує нам життя, ми не можемо відповісти лише думкою або СМСом.

Далі проповідник заохотив молодь не соромитись нести у Сповіді до Ісуса усе, що мають, зокрема, свої слабості, труди і гріхи. Він зуміє вразити Своїм прощенням і Своїм миром: «Не бійтесь сказати йому «так» з усім розмахом серця, великодушно Йому відповісти, слідувати за Ним! Не дозвольте знечулити свою душу, але прагніть гарної любові, яка вимагає також відречення і рішучого «ні» допінгові успіху будь-якою ціною і наркотикові думати виключно про себе самих і про особисту вигоду».

Після подолання перешкод малого зросту та великого сорому, була ще й третя перешкода, а саме – нарікаючий натовп, який критикував також й Ісуса, адже Він увійшов у дім грішника. Як же ж складно прийняти насправді Ісуса, як же ж непросто прийняти «Бога, багатого милосердям» (Еф. 2, 4). Дехто намагатиметься переконати нас у тому, що Бог є далеким, суворим і нечутливим, добрим із добрими, і злим із злими. Але наш Отець «велить Своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних» (Мт. 5, 45).

Господь нас запрошує до справжньої мужності: бути сильнішими від зла, люблячи всіх, навіть наших ворогів. Це може спровокувати, що з нас сміятимуться, адже віримо у смиренну і покірну силу милосердя. «Не бійтеся, але думайте про слова цих днів: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя (Мт. 5, 7)», – наголосив Глава Католицької Церкви, додаючи, що не повинні нас знеохочувати навіть осуди у тому, що ми віримо у нове людство, яке не приймає ненависті між народами, не дивиться на кордони, як на перепони, та оберігає власні традиції без егоїзму та образ. Натовп осуджував Закхея, дивлячись на нього зверху вниз. Натомість, Ісус зробив навпаки: підняв Свій погляд до нього. Погляд Ісуса виходить поза межі наших недоліків і бачить особу, не зупиняється на злі гріха, але здатний побачити добро у майбутньому; Він не зупиняється на зовнішності, але дивиться на серце людини.

На закінчення Вселенський Архиєрей запросив молодь прислухатись до слів Ісуса, якими Він звернувся до Закхея: «Притьмом злізай, бо Я сьогодні маю бути в твоєму домі». Також і до кожного із нас Ісус сьогодні промовляє ці слова, бо бажає поселитись у нас, мешкати разом із нами на щодень, бути з нами у різний час і в різних обставинах. Прагне, щоб молитва, яка нас єднає із Ним, була в нашому житті на першому місці, щоб Його Євангеліє було навігатором на дорогах нашого життя.

uk.radiovaticana.va