20-ти літній ювілей спільноти «Діти Цариці миру та поєднання» в Ужгороді Друк

20-ти літній ювілей спільноти «Діти Цариці миру та поєднання» в Ужгороді

8 та 9 травня 2016 р. Б., в м. Ужгород спільнота «Діти Цариці миру та поєднання» святкувала 20-ліття від дня свого заснування, на святкування якого приїхали члени і представники спільнот Католицького руху Віднови у Святому Дусі із усіх куточків України. Із церковних ієрархів були запрошені місцевий єпископ Римо-Католицький Майнек Антал — єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії, преосвященний владика Ніл Лущак, єпископ-помічник Мукачівської Греко-Католицької єпархії  та преосвященний владика Дмитро Григорак, ЧСВВ - Єпарх Бучацький і відповідальний за Харизматичну Віднову в Україні.

Серед запрошених була також спільнота «Святого Миколая», яку запросив о. Лонгін, засновник і духівник місцевої спільноти «Діти Цариці миру та поєднання» та організатор цієї зустрічі. Проте, як виявилося, справжнім протагоністом святкування і молитви був Дух Святий. Конференції та особливо молитва Прослави пройшли в особливій свободі, простоті та невимушеності. Всі дійства відбувалися у спорткомплексі «Юність», який на один день став місцем присутності Бога.

Першу конференцію давав Олесь Маргітич, старший служитель і проповідник Спільноти «Святого Миколая». Для самого Олеся проповідь виявилася дуже важкою, адже спорткомплекс «Юність» ― це той спортивний зал, у якому він вперше досвідчив Божу дію. Це відбулося ще до навернення ― тут на змаганнях Господь чудом уберіг Олеся від дуже сильної (навіть смертельної) травми. Тоді він ще був «мертвий духом», як мертві кості з уривку, з пророцтва Єзикиїла, а тепер, після того як зустрів Ісуса і віддав Йому своє життя ― живий. Пророк Єзикиїл пише «Рука Господня була на мені, і вивів мене Господь в дусі й поклав мене сере долини; долина ж та була повна костей. І промовив до мене: «Сину чоловічий!  Чи оживуть ці кості?»  я відповів: «Господи Боже, ти знаєш». Тоді сказав до мене: «проречи над цими кістками й скажи до них: Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог до цих костей: Ось я введу в вас дух, і ви знов оживете. Я обкладу вас жилами, ви поростете тілом, я вкрию вас шкірою, вкладу в вас дух, і знову оживете, і зрозумієте, що я ― Господь». (Єз. 37, 1-6)

Цей уривок пророцтва Єзикиїла (Єз. 37, 1-10) також  був темою двох наступних наук, які виголосили о. Лонгін та владика Дмитро Григорак, а після Божественної Літургії в Латинському обряді відбулось молитва Прослави і благання про вилиття Духа Святого на всіх присутніх. Під час молитви Прослави, яку очолила спільнота «Святого Миколая» всі присутні священики на чолі з преосвященним Владикою Дмитром молилися заступницькою молитвою над кожним присутнім особисто. В цей день Господь справді виконав свої обітниці щодо воскресіння сухих костей. Підтвердженням цього вже на початку була велика кількість слів знання про оздоровлення та звільнення, а також Господь багато промовляв у пророцтвах. Ось пережиття, якого я досвідчив в цей день: «Направду, я ніколи ще не був на чомусь подібному. Велика кількість людей, разом з церковною ієрархією і священиками, молилися і співали в юбіляції в великій єдності. Ісус, який перед тим прийшов до нас в Євхаристії, засвідчив свою силу численними ділами. Таку кількість слів знання про зцілення і звільнення від злих духів мені ще не приходилось досвідчувати». Маємо вже перше  підтвердження слова  про зцілення правого коліна ― у нашого Олега з Бучача який тоді був з нами, повністю зникла рана, яка дошкуляла і вже починала гноїтися. Отже маємо певність того, що Господь діє, дарує надію безнадійним і скріплює Своє Слово чудами, як пише святий євангелист Марко: «А ось чуда, що будуть супроводити тих, які увірують: Ім’ям моїм виганятимуть бісів, будуть говорити мовами новими; гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; на хворих будуть руки класти, і добре їм стане”. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога. Вони ж пішли й проповідували всюди, а Господь допомагав їм та стверджував слово чудесами, які його супроводили». (Мр. 16, 9-12)  Дякуємо Ісусові за цей день і сповнення своїх обітниць!

Тарас Дідух
http://sp-s-mykolaya.org/?cat=60

Більше фото тут