Глава УГКЦ: «У стані тяжкого гріха до Святого причастя не можна приступати» Друк

Глава УГКЦ: «У стані тяжкого гріха до Святого причастя не можна приступати»

Ми абсолютно одностайно говоримо про те, що той, хто живе в стані тяжкого гріха, чи ми говоримо про ситуацію розлучених і повторно одружених, чи говоримо про будь-який інший гріх щодо Божих заповідей, навчання Церкви є незмінне – у стані тяжкого гріха до Святого причастя не можна приступати.

Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав в інтерв’ю Радіо Витакану, підбиваючи перші підсумки XIV Асамблеї Синоду Єпископів Католицької Церкви у Ватикані, в якій він бере участь.

Предстоятель пояснив, що «коли Церква каже, що хтось є в стані тяжкого гріха і не може бути допущений до Святого причастя, вона цим нікого не дискримінує, нікого не принижує, а навпаки таке навчання Церкви є великою захороною і материнською допомогою таким людям». «Бо ми знаємо, згідно навчань святого апостола Павла, що Святе причастя можемо прийняти як на спасіння нашої душі, так і на наш суд або осудження. Отож, згідно навчання святих апостолів і традиційного вчення Церкви, коли хтось приступає до причастя у стані тяжкого гріха, він ще погіршує свій стан, тому він чинить новий тяжкий гріх святотатства», – зауважив Блаженніший.

Він розповів, що отці на Синоді одностайно висловилися щодо цього питання. І коли, каже Глава УГКЦ, ми говоримо про Святе причастя, зокрема про можливість чи не можливість Святого причастя для тих, хто є в стані тяжкого гріха, то це питання є не питанням якогось пастирського методу, це є питання доктрини Церкви, питання католицької віри, питання розуміння, з одного боку, як святості Таїнства подружжя, а з іншого боку, розуміння також святості і змісту Євхаристії як осердя, вершини християнського життя.

Натомість Блаженніший Святослав розповів, що на Синоді єпископи роздумували більше над тим, як допомогти тим людям, які живуть у стані такого тяжкого гріха і як з нього вийти. Яка є покутна дорога, по якій сьогодні Церква може повести людей до навернення, покаяння, а відтак можливості поправитися. Бо це є ті умовини, згідно яких людина може вилікуватися із стану тяжкого гріха.

У цьому питанні, на думку Глави УГКЦ, цікавим є внесок саме Східних Церков, тому що, можливо, у латинському обряді поняття про гріх є більш юридичним. «Тобто гріх як певний переступ закону, за який наступає певна кара. Отож у багатьох простих людей складається таке враження: ага, раз я порушив закон, значить тоді я є покараний. Неможливість причастя – це є покарання для мене… Ну, то давайте тепер почнемо просити Церкву, аби це покарання в той чи інший спосіб можна було зменшити або відмінити. У східній церковній духовності гріх розуміється не так, як переступ якогось закону, а розуміється, як страшна недуга, хвороба, яка потребує лікування. Тобто всяка покутня практика в розумінні східного богослов’я, є лікувальна, терапевтична. Таким чином ми допомагаємо зрозуміти багатьом нашим співбратам у єпископстві, що традиційне вчення Церкви про покутню практику, про можливість чи неможливість Святого причастя для тих, хто живе у стані тяжкого гріха, це не є якась сувора кара для когось, а це є дорога лікування та оздоровлення людської душі», – пояснив Предстоятель УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ