«Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я заспокою вас…» Друк

«Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я заспокою вас…»

Цими словами Господь не тільки кличе нас до Себе, а й подає усім нам віру і надію на легше, краще життя. Віру і надію, які зараз всім нам так потрібні в нашому житті, особливо в цей такий важкий і неспокійний час для нашого народу, для України.

В наміренні «За мир і спокій в Україні» 18-19 серпня усіх прочан покликала і Богородиця в Савелівку, марійське відпустове місце Монастириського деканату Бучацької Єпархії. Тут в ці дні тисячі людей складали свої молитви до стіп Чудотворної ікони Матері Божої Савелівської на Єпархіальній прощі разом із Преосвященним владикою Дмитром Григораком, Єпархом Бучацьким та священниками з усіх куточків Єпархії.

Після Архієрейської Служби, владика очолив і Хресну Дорогу За мир і спокій в Україні, на якій паломники розважали над Страстями Христовими, а також і над ситуацією, яка зараз є в нашій державі. На цій молитовній Хресній Дорозі вірні просили в Господа допомоги, щоб могти перенести й успішно пройти всі випробування, що чекають на нас; сили, щоб вистояти у часі спокус; благодаті, щоб у серце кожного з нас прийшов мир та спокій; а особливо любові, щоб могти Його наслідувати до кінця.

По закінченні біля Гробу Господнього владика Дмитро в проповіді звернувся до людей з такими словами:

«Хресна дорога завершилася. Ми зараз є перед символічним гробом Ісуса Христа. І бачимо – цей гріб є порожній. Ісуса в ньому немає. Він є прообразом того гробу, який є зараз в Палестині, певно і Голгофі, і теж порожній. Таких символічних гробів є по всьому світі тисячі і тисячі. І всі вони порожні. Господь Воскрес. Його нема в гробі. Бо плодом Хресної дороги Його тяжкої, болісної, на смерть (так, смерть була, але вона відійшла), плодом найвищим було Воскресіння. Було життя. Тому кожний, хто несе свій хрест з вірою, з вірою в перемогу, в воскресіння, з вірою в Ісуса Христа, нашого Господа, помочі Його і нашої Небесної Неньки, той завжди переможе. Кожен, хто живе у світі цьому, називається людиною, іде хресною дорогою. Кожний. Віруючи, чи не віруючи, але кожний. Кожний знає, що таке страждання, терпіння, болі, смерть. Віримо, чи не віримо – всі ми страждаємо, всі терпимо. Більше, чи менше.  Ні в кого нема життя суцільної радості. Ні в кого. Не було, нема і не буде до кінця світу, поки існує зло. Але люди по-різному несуть свої хрести, дуже по-різному. Хтось нарікає, озлоблюється, стає ще злішим, ще гіршим, мстить іншим, поширює зло, робить іншим боляче. Але йому стає все гірше і гірше. Якщо не покається, то його майбутнє – у вічній темряві. А якщо покається, то той хрест йому буде не пригнобленням, не тягарем, але наверненням і Воскресінням.

Кожний народ, як і кожна людина, має дійсно свій хрест, хресну дорогу. Кожен без винятку. Зараз ми живемо в дуже важкий час. Війна на сході і криза економічна, різні проблеми, біди, які і без того були, а зараз ще більше загострилися. Ми кажемо деколи буває не сила дальше той хрест нести. Але пам’ятаймо – якщо людина чи народ, нація несе свій хрест з вірою в Бога, в присутність Його в своєму житті, то ця хресна дорога не є для неї падінням, але є дорогою преображення. Той, хто несе свій хрест з вірою в Бога, той йде дорогою преображення. Преображається в нову людину.

Ми бачимо зараз величні події нашої історії, величні події, які напевно стали дороговказами в нашій майбутній історії на століття, якщо не на більше. Бог з нас робить новий народ, нових людей. Якими були ми тому років два назад, які ми зараз є – це зовсім різні два народи. Ми вже не можемо більше бути рабами. Не хочемо ними бути. Не хочемо і не будемо більше рабами. Ми йде дорогою важкою, нам ворог мстить, що ми не хочемо бути рабами. Але він не має тої сили, і більше мати вже не буде. Бо це не ми такі мужні, це Господь нас виводить потужною рукою з неволі, з рабства до свободи дітей Божих. І це знак нам сьогодні, ця наша сьогодні молитовна зустріч, що ми йдемо правильною дорогою, дорогою хресною, але дорогою преображення, бо ми тут є з мотиву віри. Не з цікавості. Ми хочемо дійсно бути з Богом. І ми віримо, ми знаємо, що Він є з нами, що Він нас виведе з цієї кризи до нового, кращого, світлого життя. І так буде.

Господь не є Богом смерті, а Богом життя, не Богом поразки, але Богом перемоги. І хто є з Ним, той завжди перемагає. І хай ця Хресна дорога, ця наша молитовна Хресна дорога нам нагадає, що зараз в усіх нас з вами не трагічний час. Час важкий, але не трагічний. Цей час зоряний для України, час нашого народження, нового відродження у Христі Ісусі. Час Хресної дороги, яка вже наближається до свого напевно звершення. Не знаємо, коли це буде, але це відбудеться. Так мусить вмерти стара людина наша, наші тяжкі смертельні гріхи в минулому нашої історії, як особистої, так і народної. І мусить бути дійсно новий народ. Чистий, святий, Божий народ. І дійсно тоді буде, що ми всі так довго чекаємо – нове, краще життя. Але яке буде завжди з Богом. І тому Хресна дорога є дорога смутку. Та не тільки смутку. Дорога надії, надії у перемогу життя над смертю, добра над злом. І впевненості. Тому що вже один з нас її пройшов. Помер на Хресті, але і Воскрес. І тому всі, хто йде за Ним, і так як Він, з вірою в Воскресіння, не в смерть, а в Воскресіння, так само, як Він – переможе всяке зло.

Дякую всім за спільну молитву. Всім бажаю витримати на Хресній дорозі нашій, особистій своїй і нашого народу в цей важкий час, з твердою вірою у перемогу над злом. І з молитвою. Бо без молитви, без Євхаристії, без духовного життя говорити про віру є недоречно. Але раз ми тут, значить є наша віра, є вона живою, і є надія, впевненість в нашому кращому майбутньому» - на завершення зазначив Правлячий Архієрей.

Прес-служба відпустового місця