Що маємо знати про храм і богослужіння? Запитання і відповіді щодо Таїнств Хрещення і Миропомазання Друк

Що маємо знати про храм і богослужіння? Запитання і відповіді щодо Таїнств Хрещення і Миропомазання

  • Для чого обходять з охрещеним довкола тетраподу?

Існують деякі традиційні обряди, які пов’язані з хрещенням. Один з них – це обхід з новохрещеним довкола купелі або тетраподу. Його походження пов’язують із тим, що колись  хрещення відбувалося в окремій будівлі – баптистерії (Шмеман А., Водою і Духом, с.143). Новохрещені урочисто зі свічками йшли з баптистерію в храм, де їх очікувала церковна спільнота, щоб разом звершувати пасхальну літургію. Згодом, коли стали хрестити головним чином малих дітей, такий звичай затратився, а натомість виникла практика обходу довкола хрестильної купелі чи тетраподу. Однак і тепер, коли звершують цей обряд, то вірні співають: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». Ці слова, які на Великдень співаємо замість трисвятого, нагадують про зв'язок хрещення з Христовим воскресінням.

  • Що це за обряд: постриження новохрещених?

У деяких парафіях при хрещенні зберігся обряд постриження новохрещеного. Цей обряд, як і омивання мира належить до обрядів «восьмого дня», які звершували після хрещення. Обряд по стриження в багатьох релігіях був обрядом «переходу» з одного суспільного становища в інше. В християнській традиції хрестильне постриження  пов’язують із повним відданням новохрещеного Богові: «Постригається раб Божий…». Сучасний требник УГКЦ не містить молитви на постриження новохрещених.

  • Що таке «вивід» і коли та для чого виконують цей обряд?

Йдеться про «молитву над матір’ю в сороковий день після народження дитини». Згідно зі стародавніми звичаями, жінку, яка народила дитину, якийсь час вважали «нечистою». Вже у Старому Завіті щодо цього існували певні приписи. Християнська традиція також забороняла породіллі входити у храм і брати участь у церковних богослужіннях упродовж сорока днів від народження дитини. Після періоду очищення над жінкою у притворі храму відмовляли спеціальні молитви, після яких вона знову могла входити у храм та брати участь у богослужінні. Назва «вивід», очевидно, походить від церковнослов’янського «уведеніє», тобто «введення». Разом із «уведенням» породіллі відбувається «воцерковлення» новонародженого. Для цього також є відповідні молитви. Через воцерковлення новонароджений стає повноправним членом конкретної церковної громади. Внаслідок розвитку обряду в сьогоднішній молитві сорокового дня об’єдналися кілька обрядів, які колись звершувалися окремо (зокрема при хрещенні дорослих). Тепер «очищувальна молитва» над жінкою, «воцерковлення» перед хрещенням і «приведення» в храм новохрещеного об’єднані в одному обряді. Дехто в такому поєднані вбачає наголошування на єдності матері й дитини, коли вона ще не здатна існувати без матері, а тому «становитиь один об’єкт благословення, освячення і молитви (Шмеман А., Водою і Духом, с.188). Це бачимо в приписі, що передує молитві: «Коли мати з дитям схилила голову, ієрей робить над ними знак хреста і, до торкаючи його голови, мовить молитву…» (Требник, Львів 2001, с. 14).

Для жінки молитва сорокового дня означає повернення у видиму церковну спільноту, від якої вона була вимушено відділена через «усяку неміч і недугу…». Натомість для дитини «воцерковлення» полягає у принесенні до церкви, яким її ніби жертвують Богові на зразок того, як Богородиця колись принесла до храму малого Христа і поклала на руки праведного Симеона (Шмеман А., Водою і Духом, с.192).

о.  Мирослав Думич , доктор літургійного богослов’я