У рамках Тижня молитов за єдність християн, 24 січня 2010 року, у храмі Святого Василія Великого (УГКЦ) представники головних конфесій України спільно молилися за єдність християнства. Цього вечора разом із Блаженнішим Любомиром у спільній молитві взяли участь Апостольський нунцій в Україні Архиєпископ Іван Юркович, духовенство Української Православної Церкви Київського Патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви, духовенство Української Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков, протестантські пастори Церкви Християн Віри Євангельської України (п’ятдесятники) та Київської єврейської месіанської громади. Очолив молитву Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ.

«Запрошую усіх вас і сьогодні, і кожного дня аж до виборів Президента України, у своїх молитвах дуже сердечно просити Господа Бога, щоби Він долю нашої держави якнайкраще попровадив. Бог нас любить, Бог хоче нам добра, а ми, зі своєї сторони, своєю молитвою висловимо нашу віру, переконання, що ми в Божих руках», – сказав Блаженніший Любомир у проповіді на Літургії з нагоди празника Собору Пресвятої Богородиці. Причину такого прохання Глави УГКЦ потрібно шукати в ініціативі Світової федерації українських жіночих організацій. Ця організація, яка об’єднує різні українські жіночі спільноти, звернулася до єпископів з проханням, щоби у день Собору Пресвятої Богородиці, у день, коли ми прославляємо Матір Ісуса Христа, особливо згадати у молитвах Україну.

Сьогодні свята церква вшановує Обрізання ГНІХ, та св. Василія Великого,  Отця Церкви, богослова, аскета, зразкового християнина, монаха та єпископа, засновника  Чину Святого Василія Великого. Це найславніший і найчисельніший чин в УГКЦ, який пройшов пробу часу, та його ченці зробили і роблять вагомий вклад  у розвиток церкви, як в наукових досягненнях, так і душпастирській праці. Сьогодні Василіянський чин почитає та наслідує свого засновника як зразок до наслідування, а празник св. Василія Великого торжественно святкують всі, а особливо ОО Василіяни, Його послідовники, сини і духовні діти.

Апостольського Адміністратора Бучацької Єпархії УГКЦ

о. Дмитра ГРИГОРАКА,ЧСВВ на Різдво 2010 р.Б.

Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям,

Преподобним монахам і монахиням, дорогим Братам і Сестрам!

Час Різдва Христового спонукає християн на роздуми про значення цієї події як для людства загалом, так і для кожної людини зокрема. Це не звичайне свято, це не тільки традиція і літургійні відправи. Різдво – це унікальна, неповторна подія, яка поклала початок нової ери в історії людства, – ери, в якій Бог об’явив Себе в Ісусі Христі; в якій Творець вселенної став сином Пречистої Діви, щоб могти своїми стражданнями і смертю спасти всіх людей; ери, в якій почалося і продовжується, ведене Богом, переображення людства в нових людей у Христі.

Прийшов Бог у цей світ, як ми знаємо, несподівано і зовсім не так, як це собі уявляли люди, а зокрема Його вибраний народ: не могутнім царем, а немічним немовлям. Прийшов у світ, народившись як людина, в убогому вертепі в нічну, холодну пору. Були темінь і холод в природі, були темінь і холод в людських душах. У світі людей панував морок ідолопоклонства, холод байдужості, ненависті, егоїзму, насильства. Світ людей жив згідно законів смерті. Тому і прийшов Бог у світ, прийшло Світло у царство темряви, щоб розсіяти пітьму зла, щоб просвітити людей світлом правди і життя, щоб показати дорогу до свободи дітей Божих, до свободи, колись втраченої нашими прародичами. Прихід Господа – це початок спасіння, визволення і преображення людства.