До початку Нового року залишилось зовсім небагато, і тому варто ще раз наголосити про те, що 2009 рік був надзвичайно важливим для нашої Церкви. Перш за все, духовенство та миряни по-особливому вшановували історичну пам’ять про неї, а також заглиблювались у сутність священичого покликання. Протягом року практично у всіх єпархіях УГКЦ відбувалися урочисті святкові заходи з нагоди 20-ї річниці її виходу з підпілля. Миряни, особливо літнього віку, добре закарбували у пам’яті той буремний кінець 80-х, коли радянський режим уже втратив свої потуги і тиск на людську свідомість. Ще до офіційного проголошення української незалежності в середовищі УГКЦ відбувались акції протесту проти комуністичних принципів, які нівечили людські душі та викривляли християнську мораль. Наша Церква офіційно домагалась своєї легалізації. Саме тому велелюдна греко-католицька громада по декілька місяців мітингувала на московському Арбаті, домагаючись своїх законних прав на свободу віри. Серед учасників цього протесту було багато представників громад теперішньої Бучацької єпархії: священиків, сестер Пресвятої Родини, мирян, адже так звана «катакомбна Церква» функціонувала тут досить потужно. З такою ж чисельністю вірна Христова паства віддала шану 20-ї річниці виходу своєї Церкви з підпілля, з нагоди якої 13 грудня в Чорткові відбулися урочисті святкові заходи. У Катедральному соборі Верховних апостолів Петра і Павла відбулася Архиєрейська Свята Літургія, яку очолили Владики Кир Йосафат (Говера) з Луцька, Кир Володимир (Війтишин) з Івано-Франківська та Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії впрп. о. Дмитро Григорак, ЧСВВ у співслужінні з духовенством різних єпархій, численність якого перевищила шість десятків. Представники духовенства з особливою подякою звернулись до учасників підпільного періоду життя нашої Церкви.

Світ побачила невеличка книжечка, яка присвячена 20-ій річниці легалізації УГКЦ. Уже 20 років УГКЦ живе та розвивається, має багато нових до­сягнень та здобутків. Але не можемо не згадати вклад тих мужів, велетів віри та духу, які підтримували іскру, а навіть вог­ник, у серцях людей, у важкі часи більшо­вицького терору, переслідування священи­ків та вірних за вірність Богові і Його Церкві.

На початку грудня в селі Колиндяни відбулася велична подія: посвячення новозбудованого храму св. Миколая Чудотворця. Громада усім селом чекала цієї урочистої події. Урочистість була подвійною, бо посвятити храм приїхав єпископ Кир Йосафат (Говера) Екзарх Луцький. Колиндянська громада щиро та тепло на чолі із настоятелем о. Богданом Недільським  зустрічали боголюбивого Владику Йосафата.

Василіянська резиденція св. Василія Великого в місті Луцьку була заснована 29 вересня 1998 року декретом Протоархимандрта Василіянського Чину о. Діонісія Ляховича, ЧСВВ. Відтак на підставі звернення о. Йоанікія Чверенчука, ЧСВВ, – Протоігумена Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні, враховуючи думку Головних Радників, зважаючи на обґрунтовані причини, Протоархимандрит Василіянського Чину святого Йосафата Всесвітліший о. Василій Ковбич декретом з дня 5 грудня 2009 р. надав резиденції св. Василія Великого у місті Луцьку статус монастиря.