14 січня, до дня Святого Василія Великого, у однойменному греко-католицькому храмі Києва, благословенному свого часу папою Іваном-Павлом ІІ, відбулася надзвичайно урочиста літургія на честь земного провідника усіх християн-василіан.
Святий Василій названий Великим завдяки участі в ділах Божих – так пояснив прихожанам це високе звання владика єпископ Йосиф (Мілян), який очолював святкову літургію. Люди не раз переконувалися, що діла Божі величні та непоясненні. Їх важко передбачити – вони сходять на нас як дар і диво.
Тих, хто, як і сам Святий Василь, прагнуть горіти вогнем Божої любові й нести милосердя у світи, привітала і римо-католицька церква в особі архієпископа, представника Святого Престолу, папського нунція Томаса Едварда. Його вітальне слово, блискуче виголошене українською, викликало непідробне подивування й захоплення прихожан та отців церкви. Відкритий до спілкування й усміхнений, архієпископ і після богослужіння охоче спілкувався з прихожанами.
Призначення церкви – кликати тих хто ще стоїть за порогом Божого храму. Це розуміють як миряни, так і служителі. Почасти люди бояться заходити до церкви – спиняти може безліч речей, та мабуть найперше – непевність віри. Христос, пам’ятаємо, учив бути гарячими, а не теплими. Але що може наблизити нас до цього? Про таке обов’язково міркуєш, перебуваючи на храмовій молитві.
Василіани монастиря мають особливе покликання у тому, щоб разом із прихожанами шукати відповідей на це непросте для кожного із нас питання. Після служби ми розпитали у іменинника, ігумена Василя, в чому призначення чину василіан. Його відповідь прозвучала просто і водночас надзвичайно глибоко: покликання це в молитві, монастирському душпастирстві, місіонерстві та навчанні (особливо євангелізації дітей та молоді). Примітно, що при монастирі Святого Василія недільними школами, підготовкою молодих пар до вінчання і святим хрещенням опікуються лише 9 монахів (з них п’ятеро священиків і четверо братів).
Надзвичайно світським, відкритим і родинним називає Храм Святого Василія Великого його прихожанка, народна артистка України Христина Стебельська. Храм новий, дуже сучасний, і для пані Христини у цих стінах знайоме все – щоразу відвідини храму з неперевершеними україномовними служіннями стають синергійним єднанням із Церквою у молитві, Божому Слові та неймовірної краси хорових співах. За трохи більше як десять років відвідин храму та прямих Різдвяних і Великодніх трансляцій звідси Христина Стебельська переконалася, що богослужіння саме із цього храму збирає найбільшу кількість телеглядачів.
Кількість телеглядачів прямих трансляцій з Храму Святого Василія Великого зростає. Що найбільше приваблює людей?
- Раніше я думала, що високі рейтинги – результат того, що богослужіннями керує легендарна постать – Блаженніший Любомир (Гузар). Але зараз, коли предстоятель змінився, глядачів не поменшало! Блаженніший Святослав (Шевчук) захоплює богословською енергією, толерантністю, пошуком діалогу. Завдяки ньому церква оновилася. Храм Святого Василія надзвичайно намолений, він притягує увагу, створює неповторну атмосферу навіть через екран. Краса білосніжно-аскетичного храму причаровує. Погляньте лишень на довершено-мистецький іконостас, зауважте, яке гармонійне поєднання дотримане у цьому храмі: всередині Європа, а зовні – карпатська ґражда.
Пані Христино, у чому притягальна сила чину василіан?
- Людина тут ніколи не самотня: василіани втілюють любов до ближнього. Саме вони були першими духовними посланцями, які засновували діаспорні українські релігійні громади – починаючи з Канади та Бразилії. Погодьтеся, як мило бачити сестер-василіанок, які опікуються першим причастям діток! Щодалі більше переконуюсь: Храм Святого Василія – це храм молоді. Якби всі бачили, як вишукано-набожно відбувається приготування до вінчання, то неодмінно захотіли б звершити обряд саме тут. Василіани нічого не роблять похапцем чи про людське око, а лише натхненно та з вірою.
Так само з вірою та щедро віншую із добром-гараздом усіх Василів, Василин, Василівних і Васильовичів. А мій коротенький комплімент-вінчування хай буде для українських панн і пані!
Вінчую тебе, пані-господине,
Честю і хвалою!
Щоб тобі се поводило як пташці весною,
Як пташині на соснині, солов’ю на розі,
Повну хату веселощів
Даруй, милий Боже!
Надія Петруньок