Отець Йосафат залишив незатертий слід у пам’яті тих ,хто мав можливість з ним проживати ті нелегкі часи комуністичної системи. Відбувши 15 років ув’язнення в таборах, повернувся на рідну землю. Тодішня влада не хотіла його приписати, за порадою добрих людей, о. Й. Білан пише заяву щоб його прийняли до колгоспу,стає бригадиром і не покидає своїх священичих обов’язків. Сьогодні на подвір’ї Біланів немає вже хати, тільки капличка, пам’ятник отцю Йосафату і два хрести. Вступивши на це подвір’я відчуваєш його присутність, сильний і незламний дух .Як розповідають очевидці ,навіть повернувшись із ув’язнення в отця залишились ті добрі і лагідні очі, які виглядали з-під великих, круглих окулярів.

Знаючи п’ять мов о. Білан продовжував активну діяльність в підпільній УГКЦ ,поклавши свою душу і тіло на жертовник Божої любові. Отець Іван Сеньків згадує як малим хлопчиком  сестра Петронеля ЗСПР (цьоця) привела його і ще кілька дітей із с. Росохач до Першої Сповіді і Святого Причастя до о. Й. Білана. А пізніше о.Йосафат подарував йому ,вже як кандидату до священства катехизм Шпіраго – дуже цінну і рідкісну в ті часи книжку.

Ось як відгукується про о.Білана молодь із с. Колиндяни: «Коли довідаєшся хто це зображений на пам’ятнику – стає все зрозумілим. Це людина ,яка терпіла великі муки лише тому, що була безмеж віддана Христу і його Святій Католицькій Церкві. Скільки душевної теплоти і добра у цих добрих і лагідних, дарма що стомлених допитами, очах.,скільки в них віри і прощення. Погляд цей не картає мучителів. Ні. Він співчуває і молиться за них,за їх покаяння і навернення. Отець дивиться на нас крізь 30 років забуття, немовби, питаючи, – дорогі діти, як вам живеться у ваш спокійний час. Чи не затратили ви святої віри у бурхливому вирі людського буття,чи не забули ви Ісусової науки?»

Племінник о. Йосафата – Орест Савка, заслужений діяч мистецтв України згадує: «Вся наша родина була вивезена на Сибір. Комунізм, який сьогодні піднімає голову ,може знову привести до того, що буде багато таких отців Йосафатів терпіти. Ми маємо бути єдині, служити Господу Богу і нашій єдиній церкві, щоб не допустити того зла, яке робила з нами радянська влада. Коли о. Йосафат повернувся з тюрми я казав до нього, – вуйцю ,Ви знаєте стільки мов, йдіть працювати в Університет, а Він відповідав, – Орест ,мені Тебе шкода – ти не розумієш що таке клятва Господу Богу. Він служив чесно і вірно Господеві і людям. В його душі була особлива глибинна людська теплота,так ,що його поважали навіть і вороги. Греко-католицька церква берегла нас від всього зла, і тому вороги її топтали, душили і нищили. Будьмо пильні і не даймо розтоптати нашу віру і любов до Господа і України».

         Свята Літургія Концерт і панахида на могилі о. Йосафата злились в єдину молитву вдячності за дар життя великого ісповідника і мученика за віру Христову.

Прес-центр
Бучацької єпархії УГКЙ